Білорусь на міжнародній арені

Міжнародно-політичний статус Білорусі після Другої світової війни змінився. 1 Лютий 1944, напередодні конференції в Думбартум Оксі-де планувалося обговорити проект Статуту Організації Обєднаних Націй (ООН), Верхової Ради СРСР прийняла закон, за яким всі союзні республіки отримали право вступати в безпосередні відносини з іноземними державами, укладати з ними договори і обмінюватися консульськими та дипломатичними представництвами. У березні 1944 р. був створений Народний комісаріат (з 1946 р. - Міністерство) закордонних справ Білорусі. Першим міністром став К. Кисельов. З усіх союзних республік тільки Білорусь і Україна стали членами ООН, з огляду на їхній внесок в розгром фашизму, величезні людські і матеріальні втрати. 26 червня 1945 УРСР разом з іншими 50 державами підписала Статут ООН, ратифікований Верховною Радою УРСР 30 серпня 1945

За ініціативи білоруської делегації 1-а сесія Генеральній Асамблеї ООН прийняла резолюцію про видачу та покарання військових злочинців. У лютому 1947 р. УРСР підписала мирні договори з Болгарією, Італією, Румунією, Угорщиною та Фінляндією. Тільки за 1944-1955 рр.. УРСР підписала більше 30 міжнародних договорів, угод і конвенцій. УРСР стала членом ряду міжнародних організацій: Міжнародної спілки електрозвязку та Всесвітнього поштового союзу (1947), Всесвітньої метеорологічної організації (1948), Всесвітньої організації здоровя (1948), Міжнародної організації праці (1954), Організації ООН у справах освіти, науки і культури (ЮНЕСКО ). Однак звязку УРСР з зарубіжними країнами в перший післявоєнний час були незначні. Їх розвитку заважали труднощі відбудови господарства, "холодна війна" політика "закритості" радянського суспільства, негативне ставлення влади до всіх, хто мав контакти з представниками інших країн.

Зовнішньополітична діяльність УРСР проводилася в руслі міжнародної політики СРСР, скоординованої з політикою країн членів Варшавського Договору і Ради Економічної Взаємодопомоги. Всі питання відносин з іноземними державами, міжнародними організаціями вирішувалися з відома союзних органів. Характер і масштаби зовнішньополітичної діяльності республіки визначалися спільними процесами розвитку міжнародної обстановки, протиборством двох систем та їх зовнішньополітичних союзів.

Підвищенню авторитету УРСР на міжнародної арені сприяло відкриття у 1958 р. Постійного представництва Білоруської СРСР при ООН. Надалі Білорусь обиралася непостійним членом Ради Безпеки при ООН (1974-1975 рр..), 4 рази обиралася до Економічну і соціальну раду. Вона брала участь у роботі 70 міжнародних організацій та їхніх органів. Білорусь стала співавтором 10 проектів резолюцій з питань роззброєння. За пропозицією БРСР Генеральна Асамблея ООН в 1971 р. прийняла Конвенцію про нерозповсюдження терміну давності на військових злочинців і злочини проти людства. Через участь в міжнародних і міжурядових Організації республіка зміцнювала свій авторитет на міжнародній арені.

В області зовнішньоекономічних звязків вирішальну роль відігравало Міністерство зовнішньої торгівлі СРСР. Воно визначало експортні замовлення, організовувало поставки в республіку імпортного обладнання та промислових товарів. У другій половині 50-х - першій половині 80-х років експорт Білорусі збільшився у багато разів. Якщо в 1956 р. більш 100 підприємств республіки поставляли свою продукцію в 47 країн, то у 1985 - 300 підприємств більше ніж 100 держав.

З метою розширення торговельно-економічних звязків УРСР підписала Конвенцію про міжнародні виставки. У 60-70-і рр.. на виставках у Брюсселі, Японії, Лейпцигу, Канаді, Польщі та інших містах і країнах золотими призерами виставок були трактори МТЗ, БелАЗ, силосозбиральні комбайни та причепи. У 60-ті рр.. УРСР брала участь більш ніж у 200 міжнародних виставках. За час це 30 виробів 18 підприємств отримали 37 почесних дипломів. БРСР також проводила спеціалізовані міжнародні виставки, що свідчить про визнання її досягнень у тій чи іншій галузі науки і техніки. У Мінську проводилися виставки "металургія -73 Порошкова", "Холод-78" та ін

Велика частка виробництва білоруських підприємств направлялася країнам - членам РЕВ. Около10% експортних поставок в 70 календар рр.. припадало на частку країн Азії, Африки і Латинської Америки. На розвинуті капіталістичні країни - 20%. Білоруським обладнанням оснащувалися підприємства, які будувалися за допомогою СРСР в різних країнах світу. У їх числі Бхілайскій металургійний комбінат до Індії, Асуанська ГЕС в Єгипті, цементний завод у Ємені та ін Білоруські фахівці надавали допомогу в пошуку корисних копалин і проведення геологорозвідувальних робіт в Афганістані, Ірані, Мозамбіку, Сирії, Малі та ін

У республіку ввозилися нові технології, обладнання, товари широкого вжитку. Тільки з 1961 по 1969 рр.. в БРСР надійшло 120 комплектів імпортного обладнання, які оснащено майже 100 підприємств, у тому числі Гродненський і Полоцький хімкомбінати, Слуцький і Жабінковський цукрові заводи та ін

Важливу роль у зміцненні відносин з зарубіжними країнами грали культурні звязки, які здійснювалися державними творчими спілками та колективами, навчальними і науковими закладами, Білоруським товариством дружби і культурного звязку з зарубіжними країнами, Комітетом молодіжних організацій Білорусі. Білорусь в 60-х - першій половині 80-х рр.. вела підготовку кадрів для зарубіжних країн. До кінця 1985 р. у республіці отримали освіту близько 10 тис. іноземних громадян, у тому числі близько 4 тис. студентів отримали вищу і більше 1 тис. середньоспеціальна утворення, 2,5 тис. стали висококваліфікованими робітниками.

Збагачення культури сприяв випуск книжок іноземних авторів в перекладі на білоруську і російська мови За післявоєнний період загальний тираж перекладених книг зарубіжних авторів склав 10 млн. екземплярів. За 1946-1985 рр.. за межами СРСР було видано 342 окремі книги 55 білоруських письменників.

Культурні і наукові звязки в ці роки розвивалися переважно з країнами Східної Європи, менше - з капіталістичними країнами.