Політичних реформ і державотворення у республіці

На Пленумі ЦК КПРС (січня 1987) був узятий курс на удосконалення соціалізму. Стрижнем перетворень мала стати демократизація всіх сфер радянського життя суспільства. Був висунутий лозунг "Більше демократії, більше соціалізму". В країні почали виникати неформальні клуби та обєднання. У Білорусі зріс інтерес до проблем культури. В пресі публікувалися матеріали, в яких давалися негативні оцінки не лише Сталіна, а й ролі Леніна, Жовтневої революції, партії більшовиків. Розпочався новий етап реабілітації. З 1988 р. по 1993 р. у Білорусі було реабілітовано 130 тис. чоловік.

На XIX конференції КПРС (1988) підкреслювалося, що невдачі в проведенні реформ повязані з консерватизмом партапарату, командно-адміністративною системою, бюрократизмом. Було зроблено висновок про необхідність зміни політичної системи з обовязковим відмовою партії від своєї керівної ролі і передачею державної влади Радам. У грудні 1988 р. Верховну Раду СРСР прийняв закон про скликанні зїзду народних депутатів і створення постійно діючої Верховної Ради СРСР. Дві третини депутатів повинні були обиратися за територіальним округах на альтернативній основі, а третя частина - представляти різні громадські організації, у тому числі і КПРС. Виборча кампанія проходила за великої активності населення, у гострій і напруженій боротьбі.

Перший з `їзд депутатів народних, який відкрився 25 травня 1988 став ареною гострої політичної дискусії. Головою Президії Верховного ради СРСР обрали М.С. Горбачов. Радикально налаштовані депутати вимагають дати оцінку афганській війні, опублікувати документи пакту Молотов-Ріббентроп. III народних зїзд депутатів СРСР (березень 1990) скасував 6-у статтю Конституції СРСР про керівну роль КПРС, обрав М.С. Горбачова президентом СРСР. За новою системою у березні 1990 відбулися вибори народних депутатів в Білорусі.

В умовах наростання політичної напруженості в суспільстві у СРСР був прийнятий закон про громадські обєднання. Але в республіці неформальні організації стали виникати раніше. У червні 1998 р. у Вільнюсі відбувся установчий зїзд Білоруського народного фронту (БНФ). У листопаді 1990 р. була створена Обєднана демократична партія Білорусі (ОДПБ), у лютому 1991 р. - Білоруська селянська партія та ін

Розвиток Політичний радянського суспільства призвело до посилення в республіках руху за національну незалежність, суверенітет, вихід зі складу СРСР. Після того, як Верховна Рада СРСР прийняла постанову про нелегітимності договору Молотова-Ріббентропа, М.С. Горбачов підписав указ про вихід Литви, Латвії та Естонії з СРСР. У червні - липні 1990р. державний суверенітет проголосили Спортивний і Україна, 27 липня а Верховна Рада УРСР прийняла Декларацію про державний суверенітет УРСР. У неї проголошувалося верховенство на території республіки Конституції БРСР. 17 березня 1991 в СРСР відбувся референдум щодо питання збереження Радянського Союзу. "За" висловилися 76,4% голосуючих, в тому числі в Білорусі - 82,7%. Спроби створити союзного керівництва "оновлений Союз" і підписати в Ново-Огарьові новий договір не увінчалися успіхом. Серпневий путч у Москві 19 серпня 1991 поховав ці спроби остаточно.

25 серпня сесія Верховного Ради БРСР прийняла закон "Про надання статусу конституційного закону Декларації Верховної Ради Української РСР про державний суверенітет Української Радянської Соціалістичної Республіки" та постанову "Про забезпечення політичної й економічної самостійності білоруської РСР". Власністю республіки оголошувалися підприємства, організації та установи союзного підпорядкування, розміщені на її території. 19 вересня 1991 було прийнято рішення про зміну символіки республіки і перейменування Білоруської Радянська Соціалістичної Республіки у "Республіку Білорусь" або "Беларусь".

8 грудень 1991 керівники Росії (Б. Єльцин), України (Л. Кравчук) і Білорусі (С. Шушкевич), в Віскулях у Біловезькій пущі підписали Угоду про утворення Співдружності незалежних держав (СНД). В Угоді констатувалося, що Спілка РСР як субєкт міжнародного права припиняє своє існування. У столиці Білорусі розташувалися координуючі органи СНД. 21 грудня 1991 а Алмати відбулася зустріч делегацій 11 республік, на якій було ухвалено Декларацію, що проголосила, що з утворенням СНД Радянський Союз припиняє своє існування. 25 грудня Президент СРСР М. Горбачев пішов у відставку.

Після оголошення незалежності, республіка вступила в новий етап свого розвитку. Почалося формування управління органів. Союзно-республіканські міністерства і комітети перетворювалися до державних органів республіки Білорусь. Комітет держбезпеки став підпорядковуватись Верховній Раді, а прикордонні війська - Раді Міністрів РБ. Білоруський військовий округ ліквідовувався, усі його частини і підрозділи перейшли в підпорядкування Міністерства оборони Республіки Білорусь. Проводилась робота з уточнення меж Білорусі з Литвою і Латвією.

У першій половині 90-х рр.. в Білорусі йшов процес активного становлення багатопартійної системи. Наприкінці 1985 р. у Міністерстві юстиції Республіки була зареєстровано 34 політичні партії. Оновлювалося профспілковий рух. У жовтні 1990 р. відбулася перша зїзд Федерації профспілок Білорусі (ФПБ). У Солігорськ виникла Незалежна профспілка гірників Білорусії. У листопаді 1991 р. виникли "Вільні профспілки Білорусі (СПБ)".

14 березня 1994 була прийнята Конституція Республіки Білорусь. У ній юридично закріплювався суверенітет Республіки, досягнуті демократичні перетворення, права і свободи громадян. Конституції вводилася посаду Президента як керівника держави і виконавчої влади. Першим Президентом Республіки Білорусь 10 липень 1994 був обраний А.Г. Лукашенко. За нього проголосувало 81% виборців. Головою Ради Міністрів став М. Чигир, а після її виходу у відставку в листопаді 1996 р. уряд очолив С. Лінг.

14 травня 1995 разом з виборами до Верховної Ради відбувся республіканський референдум. Итоги голосування по кожному питанню, винесених на референдум, свідчили про повну підтримки народом нового уряду. За надання російській мові рівного статусу з білоруським, затвердження нових Державного прапора та Державного Герба України, інтеграцію з Російською федерацією, потреба внесення змін до Конституції, що передбачають можливість дострокового припинення повноважень Верховної Ради Президентом республіки Білорусь у разі систематичного та грубого порушення Конституції проголосувало близько 83 % виборців. У першому турі було обрано лише 18 депутатов Верховного Совета. Для того, щоб парламент приступив до роботи, було необхідно не менше обрати 174 депутатів. Досягти кворуму виявилося можливим тільки 10 грудня 1995 р., після трьох додаткових турів голосування. Парламент 13-го скликання приступив до роботи, його спікером був обраний С. Шарецкій.

Влітку - восени 1996 загострився конфлікт через розподіл владних повноважень між Президентом і Верховною Радою республіки. 24 Листопада 1996 відбувся другий республіканський референдум. За прийняття Конституції Республіки Бєларусь 1994 р. з змінами і доповненнями проголосовано 70,45% громадян. Виборці також висловилися проти вільної, без обмежень купівлі-продажі землі, проти скасування смертної кари.

Згідно Нової редакції Конституції Президент є керівником держави, гарант Конституції, прав і свобод людини і громадянина. Керівником виконавчої влади є Премєр-міністр Уряду. Змінено й порядок призначення звільнення на деякі державні пости. Створено підпорядкована Президенту вертикальна структура, яка включає виконавчі та розпорядчі органи, як у центрі, так і на місцях.