Антифашистська боротьба білоруського народу

З перших днів окупації Білорусі на її території розгорнулася всенародна боротьба проти німецько-фашистських загарбників. Уже в червнi 1941 р. почав діяти Пінський партизанський загін під командуванням В. Коржа. На території Жовтневого району Поліської області діяв загін під командуванням Бумажкова і Павловського, яким у серпні 1941 р. було присвоєно звання Героїв Радянського Союзу. В Суразькому районі Вітебської області М. діяв загін Шмирева. Партизанські загони в 1941 р. на основі виникали винищувальних батальйонів, з числа потрапили в оточення червоноармійців, партійних і радянських активістів. У вересні-липні 1941 р. на території Білорусі було сформовано 430 партизанських загонів і груп, в яких налічувалося 8300 чоловік.

Восени і взимку 1941 р. партизанський рух зазнавало труднощі. Не вистачало продовольства, зброї, боєприпасів, медикаментів, досвіду ведення боїв, не було належної координації і взаємодії партизанських загонів і груп. Населення Білорусі в першому місяці окупації було в розгубленості. З перших днів почали масовий терор окупанти. Багато партизанські загони та групи розпалися. Частина партизан вийшла в тил радянський, а частина-розійшлася по домівках. Взимку 1941 р. налічувалося всього близько 3 тис. партизанів.

Важливу роль в зміцненні партизанського руху відіграли підпільні організації. Восени і взимку 1941 р. у республіці активно діяли Мінська, Оршанська, Осиповичського, Брестська, Могилевська та ін підпільні антифашистські організації. В роки Великої Вітчизняної війни в підпіллі Білорусі налічувалося близько 70 тис. чоловік. Уже в червні 1941 р. у Мінську було створено перші підпільні організації, які потім обєднав Мінський підпільний міськком КП (б) Б. Його очолив І. Ковальов. Підпільники випускали газети, листівки антифашистського змісту, проводили диверсійні акти. Наприклад, тільки диверсія на Мінському залізничному вузлі в грудні 1941 р. знизила його пропускну здатність у 20 разів. У Оршанському залізничному депо діяло група підпільників на чолі з К. Заслонова. Підпільники також надавали матеріально-технiчну допомогу партизанам, забезпечували їх інформацією, направляли до них людей. Підпільники р. Мінська тільки листопаді 1941 - лютому 1942 рр.. направили в партизанські загони понад 450 чоловік.

Великий вплив на розширення партизанського руху надала перемога Червоній Армії під Москвою. У результаті наступу радянські війська наблизилися до територією Білорусі. На стикові німецьких групи армій «Північ» і «Центр» була утворена бреш ( «Вітебські ворота»), яка використовувалася для допомоги білоруським партизанам, перекидання загонів і диверсійних груп у тил противника.

У травні 1942 р. було створено Центральний штаб партизанського руху, а у вересні 1942 р. його відділ - Білоруський штаб партизанського руху, який очолив другий секретар ЦК КП (б) Б П.З. Калінін. Це дало можливість координувати дії партизанських загонів і армії, забезпечувати їх зброєю, типографським обладнанням, спорядженням і т.д. З 15 вересня 1942 р. по 1 січня 1943 білоруських партизанів авіація перекинула 3762 автомата, 2106 карабінів, 444 кулемети, 294 міномети та ін Через лінії фронту в Білорусь прямували спеціально підготовлені групи. Протягом 1943 р. з радянського тилу прибуло 13 партизанських загонів і 111 організаторських і диверсійних груп.

У 1943 р. продовжувалася концентрація партизанського руху. З розрізнених загонів бригади створювалися, які входили до партизанські зєднання. Найбільш значними були Барановицьке, Білостоцького, Вілейське, Поліське сполуки. Всього на території Білорусі діяло близько 40 сполук. Партизанські формування здійснювали рейди, визволяли цілі райони і зони створювали партизанські. Існувало понад 20 партизанських зон, які займали більш половини території Білорусі.

Влітку 1943 ЦШПР розробив операцію під кодовою назвою «Рейкова війна». Вона почалася 3 серпня і тривала до 15 вересня і була приурочена до наступу радянських військ на бєлгородсько-харківському напрямі. У Білорусі залізничний рух було паралізовано на 15-30 діб. Окупанти зазнали величезних втрат в паровозах, вагонах, рейках, шпалах, живій силі. З 25 вересня по 1 листопада проводилась друга операція «Рейкова війна» під кодовою назвою «Концерт". В ході операції партизани підривали залізничні колії, пускаючи під укіс ешелони з живою силою і технікою ворога. Підірвані Ними тисячі ешелонів, 72 залізничні мости, знищено більше 30 тис. солдатів і офіцерів противника. Із 20 червня 1944 до повного звільнення Білорусі тривав 3-й етап операції «Рейкова війна». У ній брали участь всі партизани Білорусі.

Велику роль в організації та діяльності партизанського і підпільного руху відіграли партійні та комсомольські організації Білорусі. Діяло +203 обкому, межрайкома, міськкому і райкому КП (б) Б, понад 1200 первинних партійних організацій, 224 обласних, міжрайонних, міських і районних комітетів комсомолу і понад 5500 первинних партійних організацій. У партизанських загонах та підпіллі перебувало 135 тис. комуністів та комсомольців.

На території Західної Білорусі партизанський рух був менш активним. Перешкодою розвитку Істотним тут партизанського руху була діяльність Армії Крайової (АК), створеної польським еміграційним уряд у Лондоні. Основним завданням АК було відродження незалежного польської держави в кордонах 1939 У Західних областях Білорусі діяли от 12 до 14 тис. солдатів і офіцерів АК. Найбільшим формуванням АК був Новогрудский округ, який налічував 7 тисяч чоловік. Крім того, існували Поліський, Віленський та Волинський округу АК. На початку більшість рядових солдатів і офіцерів АК воювали з фашистами. Тільки в Новогрудському окрузі з 1942 по 1944 рр.. АК загони провели 102 бою проти гітлерівців. У 1942 - першій половині 1943 рр.. формування АК і партизанів провели чимало обєднаних операцій проти окупантів. У липні - серпні 1943 р. білоруські та польські партизани зробили потужний опір 60-тисячної угруповання фашистських військ, які блокували Налібокскую пущу.

Розрив дипломатичних відносин радянського керівництва з польським еміграційним урядом у квітні 1943 р. призвів до конфронтації між АК і партизанами. За осінньо-літній період 1943-1944 рр.. загони Новогрудського округу АК 81 провели операцію проти білоруських партизанів. АК проводили акції і проти білоруського тієї частини населення, яка не підтримувала ідею відновлення Польщі в довоєнних кордонах. Тільки в окрузі в лютому Лідському-квітні 1944 р. воїнів АК було вбито близько 1200 чоловік. Жертвами польського націоналістичного підпілля у Білорусі в роки Другої світової війни стали 10 тис. громадян УРСР. З деякими підрозділами військових АК гітлерівці співпрацювали. Після звільнення Західних областей Білорусі частина загонів АК передислокувалася на територію Польщі, частина вступила у Військо польське, деякі продовжували боротьбу у складі німецьких формувань.

У роки Великої Вітчизняної війни в Білорусі билися з ворогами 370 тис. партизанів та близько 70 тис. підпільників. Поряд з білорусами в партизанській боротьбі брали участь представники 70 національностей і народностей Радянського Союзу. У лавах партизанів перебувало близько 4 тисяч зарубіжних антифашистів, в тому числі 3 тисячі поляків, 400 словаків і чехів, 235 югославів, близько 100 німців. За доблесть і мужність понад 140 тисяч партизанів і підпільників нагороджені орденами і медалями, 88 з них присвоєно звання Героя Радянського Союзу.