Білорусь у початковий період Великої Вітчизняної війни

Готуються до нападу на СРСР, фашисти в кінці 1940 р. розробили план «Барбаросса», за яким розраховували ще до настання зими розгромити основні сили Червоної Армії і переможно закінчити війну. Німеччина поступово перекидала свої війська на територію Польщі, ближче до кордону СРСР. На кордоні з Білоруссю німецьке військове командування до початку війни сконцентрувала найпотужнішу угруповання армій «Центр», яка нараховувала 50 дивізій, 1800 танків, 14300 гармат і мінометів, 1680 бойових літаків, 820 тис. солдатів і офіцерів. З боку радянської цим силам протистояли війська Західного Особливого військового округу, який з 22 червня 1941 р. став називатися Західним фронтом. Він мав у своєму складі 44 дивізії, 3 бригади, 8 укріплених районів і Пінську військову флотилію, 2202 танка, 10087 гармат і мінометів, 1909 бойових літаків. Загальна кількість військ західного фронту становила 672 тис. солдатів і офіцерів.

Про наміри Гітлера напасть на радянський Союз попереджали розвідники, перебіжчики, які називали точну дату фашистського нападу. Тим більш дивним була заява ТАРС 14 червня 1921 про те, що чутки про майбутній напад на СРСР брехливі і провокаційні. Саме цього дня Гітлер зібрав у Берліні всіх командуючих групами армії, щоб вислухати їхні доповіді про завершення підготовки до війни. На цій нараді Г. Гудеріан заявив, що йому буде потрібно 5-6 днів, щоб дійти до Мінська.

На світанку 22 Червня 1941 німецькі війська перетнули кордон СРСР. Користуючись безголовістю залізничників, командування Брестського гарнізону, що німці перекинули з-за Бугу ешелон з опломбованими вагонами, в яких були озброєні солдати і офіцери, на станцію Брест-Західний. Вони зайняли станцію і частину міста, залишивши в тилу прикордонників і військових у фортеці.

Нездатність командування передбачати перебіг військових дій виявилась і в розміщенні військових зєднань Західного фронту в Білостоцького виступі. Із 26 дивізій першого ешелону тут було сконцентровано 19, у тому числі всі танкові і моторизовані. 10-а армія повинна була тримати оборону в центрі - найбільш сильна. За флангах стояли 3-тя і 4-а армії - слабші. Німці про це добре знали і наступ почали з флангів. У перший день війни 4-а група Гоппнера прорвала фронт 3-й армії і в прорив увірвався корпус Манштейна, до вечора 22 червня 3 дивізії Червоної Армії були розпорошені, а 5 інших понесли втрати до 70% особового складу. 14 мехкорпус в районі Пружани - Кобрин цього ж дня був майже повністю знищений. Тут загинуло тис. около14 радянських солдатів.

У ніч з 22 на 23 червня командуючий фронтом Павлов намагався організувати контрнаступ, але це призвело до величезних втрат живої сили і техніки. 23 й 24 червня загинули 6-й і 11-й мехкорпусу. Командування фронтом зробило спроби затримати наступ німців у районі Полоцьк - Вітебськ. І ця спроба була невдалою.

25 червня на північний схід від Слонімі танки Гудеріана і Гота завершили оточення частин, які відходили від Бєлостока. 26 червня німці захопили Барановичі, а 27 - більшість частин Західного фронту потрапили в нове оточення в районі Новогрудка. 11 дивізій 3-й і 10-ї армій були знищені.

26 Червня 1941 німецькі механізовані частини підійшли до Мінська. Війська +13 армії утримували рубежі до 28 червня. Героїчно билися війська 100 стрілецької дивізії генерал-майора І.М. Русіянова в районі Острошіцкого містечка. До вечора 28 червня німецькі війська зайняли Мінськ. Відступаючи на схід, частини Червоної Армії вели важкі оборонні бої. Всі тяготи оборони країни були покладені на плечі простих солдатів. Тільки 29 червня була дана директива РНК СРСР і ЦК ВКП (б) партійним і радянським організаціям прифронтових областей, відповідно до якої проводилася додаткова мобілізація в Червону Армію. У червні - серпні було мобілізовано понад 500 тис. жителів Білорусі.

Для боротьби з ворожими диверсантами і парашутистами створювались винищувальні загони. У середині липня було створено 78 винищувальних батальйонів. Для допомоги армії було створено понад 200 формувань народного ополчення. У східні райони СРСР було евакуйовано понад 1,5 млн. осіб, вивезено устаткування 124 підприємств, 5 тис. тракторів, 674 тис. голів худоби. У східні райони країни були евакуйовані колективи 60 науково-дослідних інститутів і лабораторій, 6 театрів, понад 20 вищих та середніх спеціальних закладів, 190 дитячих установ.

На початку липня 1941 р. радянський командування зробило спробу створення вздовж лінії оборони Західної Двіни і Дніпра. Три дні тривали бої в Борисові. 14 липня під Оршею вперше були застосовані реактивної міномети. Жорстокі бої розгорнулися в районі Бобруйська. З 3 по 28 липня тривала оборона Могильова. Тільки під час 14-годинного бою на Буйніцкі поле було знищено 39 танків і бронетранспортерів противника. Важкі бої йшли за 12-19 серпня Гомель. До початку вересня 1941 р. вся територія Білорусі була окупована німецькими військами.

У ході оборонних боїв Червоної Армії війська втратили 1,5 млн. чоловік, 10 тис. гармат і мінометів, 5 тис. танків і 2 тис. літаків. Незважаючи на великі втрати, радянські воїни самовіддано билися, здійснювали безприкладні подвиги. У районі Гродно застава прикордонників відбивала атаки фашистів протягом десяти годин. До кінця червня 1941 стійко боровся гарнізон Брестської Фортеці. У перші дні війни екіпаж капітана Н.Д. Гастелло направив свій підбитий літак на скупчення ворожої техніки і живої сили. Таранили ворожі літаки в перший години війни льотчики П.С. Рябцев над Брестом, А.С. Данилов в районі Гродно, С.М. Гудімов в районі Пружани, Д.В. Кокарев.

Катастрофа Червоної Армії на початку війни була наслідком існування в країні жорсткого тоталітарного режиму. Однією із причин цієї катастрофи було некомпетентність, самовпевненість партійного, державного апарату в центрі і на місцях. Керівництво УРСР в перші дні війни закликав населення зберігати спокій, переконувала людей, що ворог не пройде. Вживалися постанови про боротьбу з «панікерами». В цей же час готувалися ешелони для евакуації співробітників ЦК і державних органів. За три дні до окупації в трагічний період для народу, керівники республіки, не оголосивши загальної евакуації, таємно у ніч з 24 на 25 червня покинули місто. Оборона західних військових округів виявилася непідготовленій. В результаті репресій військових кадрів у другий половині 30-х рр.. було знищено близько 40% найкраще підготовлених, досвідчених офіцерів, генералів, маршалів. Маршал А.М. Василевський згодом заявив, що без репресій 1937 г., можливо, війни 1941 р. не було б взагалі.