Окупаційний режим на території Білорусі

Захопивши територію Білорусі, гітлерівці встановили тут окупаційний режим, так званий «новий порядок». За планом «Ост» передбачалося залишити у Білорусі тільки 25% населення для використання в якості робочої сили. Решта 75% підлягали знищенню чи висилку. Було встановлено новий адміністративний поділ Білорусі. Східна частина була віднесена до «області армійського тилу». Влада тут здійснювалася військовими та поліцейськими органами, підпорядкованими штабу групи армій "Центр". Південна частина Білорусії з 20 лінії км на північ від залізної дороги Брест-Гомель була віднесена до рейхскомісаріату України. Північно-східну частину німці включили до складу Пруссії і генерального округу «Литва». Що залишилася, 1 / 3 території Бєларусі - Барановицька, Вілейська, Мінська (східних без районів), північні райони Брестської, Пінської та Поліської областей - увійшла до складу генеральної округи Білорусь, який був включений до рейсхкомісаріату «Остланд» з резиденцією в м. Ризі і розділений на 10 округів. На чолі цих округів стояли німецькі чиновники (гебітскомісара). Допоміжну роль відігравали місцеві установи - управи, на чолі яких стояли призначені гітлерівцями бургомістри, старости, війти.

Так званий «новий порядок» підтримувався озброєними формуваннями СС (охоронні загони), СА (штурмові загони), поліцією безпеки і службою безпеки СД, гестапо, таємної польової поліцією, контррозвідувальних органів «Абвера», жандармерією та ін Були створені спеціальні оперативні групи (айнзацгрупи) боротьби для з партизанами та підпільниками.

На території Бєларусі діяло 260 таборів смерті, їх філій та відділень. Тільки в Тростенецком таборі смерті було знищено 206500 чоловік. У всіх містах були організовані гетто для євреїв. Одним з найбільш великих було Мінське гетто, в якому було знищено близько 100 тис. євреїв. За період окупації окупанти провели у Білорусі понад 140 великих каральних операцій проти партизанів і мирних жителів. Під час 28 таких операцій тільки в 1942-1943 рр.. карателями було убито 70 тис. чоловік. Карателями було знищене понад 5295 населених пунктів, у тому числі 628 спалили разом з мешканцями. У період війни в Білорусі загинуло 2 млн. 200 тис. осіб, 380 тис. жителів було вивезено до Німеччини.

Для поставити економіку на службу рейху Білорусі, окупанти організували роботу підприємств промислових. Вони провели реєстрацію працездатного населення. Робочий день тривав 12 годин. Заробітна плата була мізерною. Навіть за незначне непослух робочого могли відправити в концтабір. Навесні 1942 р. на території генерального округу Білорусі була проведена земельна реформа. Всі колгоспи були розпущені, а їх землі перешли в сімейне користування селян в рамках так званих земельних кооперативів. На території східної частини Білорусі колгоспи ще довго зберігалися.

Німецьку адміністрацію в Білорусі з 17 липень 1943 по 22 вересня 1943 очолював генеральний комісар (гауляйтер) В. Кубі. Після того, як Е. Мазанік та М. Осипова партизанів привели вирок у виконання, генеральний комісаріат очолив генерал К. поліції Готберг. В. Кубі прагнув залучити до співпраці місцевих жителів в рамках допоміжних органів управління і поліції. 22 жовтня 1941 була створена Білоруська народна самодопомога (БНС) доктором очолювана І. Ермаченко. Вона узяла на себе функції щодо забезпечення потребує населення, мала право організовувати притулки, медичні установи, проводити культурні заходи, видавати книжки, журнали білоруською мовою. 29 червня 1942 було проголошено про створення Білоруського корпусу самооборони (БКС). З червня 1942 до квітня 1943 р. було створено 20 батальйонів. Вони були слабо озброєні, не прагнули до бою, легко піддавалися пропаганді партизанів. Навесні 1943 р. загони БКС були розформовані.

22 червня 1943 була створена Спілка білоруської молоді (СБМ). Вищим органом СБМ був Центральний штаб на чолі із М. Ганька і Н. Абрамової. Завданням цієї організації було виховання молоді в дусі гітлерюгенда, підготовка її до роботи на військових заводах Німеччини та служби в військово-допоміжних частинах Вермахту. Члени організації носили спеціальну форму. СБМ в 1944 р. нараховував 12635 осіб. Близько 5 тис. з них були направлені на роботу та навчання до Німеччини.

У грудні 1943 р. була створена Білоруська центральна рада (БЦР). Президентом БЦР був призначений Р. Островський. Рада стала дорадчим органом. Їй формально окупаційна влада передала соціальний забезпечення, культуру та освіту. 23 лютого Готберг видав наказ про створення Української крайової оборони (БКО) та доручив БЦР провести мобілізацію чоловічого населення 1908-1924 рр.. народження. На кінець квітня 1944 р. було сформовано 45 батальйонів, які налічували близько 30 тис. чоловік. Головним завданням БКО була боротьба разом з поліцією проти партизан. Однак створені батальйони не виправдали надій німців. Після звільнення Білорусі частина формувань БКО опинилися в Німеччині. З різних джерел, колабораціоністської рух у Білорусі налічувала 80-100 тис. чоловік, значна частина з них була залучена в різні формування німців примусово.