Початок Другої світової війни. Воззєднання Західної Білорусі з УРСР

З середини 30-х рр.. світ став втягуватися в нову війну. Громадянська війна в Іспанії, Італії агресія проти Ефіопії, Японії проти Китаю, приєднання Австрії до Німеччини, потім Мюнхенська змова, в результаті якого Чехословаччина зникла з карти Європи. Наприкінці 1938 Німеччина почала дипломатичне наступ на Польщу, створивши данцигський криза. 22 березня 1939 гітлерівці зайняли Клайпедську область. Німеччина підписала "дружні договори» про ненапад з Литвою та Естонією. Провалилися переговори про колективну безпеки в Москві. Події у озера Хасан і Халхин-Гол. У цих умовах 23 серпня 1939 у Москві було підписано пакт про ненапад між СРСР і Німеччиною. До нього було додано секретний протокол, яким розмежовувалися сфери впливу Німеччини і СРСР. Західна Білорусія та частина Польщі на схід від річок Нарва, Вісла, Сан, а також Фінляндія, Естонія, Латвія і Бессарабія увійшли в сферу впливу СРСР.

1 вересня 1939 гітлерівська Німеччина напала на Польщу. 3 вересня Англія і Франція оголосили війну Німеччині. Почалася Друга світова війна. Мужній опір у Гдині Польської армії, Модлин, Варшави не змогло протистояти добре озброєної машині гітлерівського рейху. До середини вересня фашистські війська зайняли майже всі життєвоважливі центри Польщі, 14 вересня оточили Берестя, 15 вересня впав Білосток.

17 вересня Красная Армія перейшла радянсько-польський кордон. Білоруський фронт нараховував понад 200 тисяч солдатів і офіцерів. Йому протистояло 45 тис. польських солдат і офіцерів. Військових дій між польськими і радянськими військами майже не було. Зафіксовано близько 40 випадків опору прикордонних патрулів, а також бої під Кобрином, Вільно, Сопоцкіном. Найбільш запеклі бої розгорнулися під Гродно. Втрати Білоруської фронту склали 316 чоловік убитими і 642 пораненими.

До 25 вересень Західна Білорусь була повністю зайнята Червоної Армією. Вже 22 вересня генерал Гудеріан і комбриг Кривошеїн на головній вулиці Бреста взяли парад німецьких і радянських військ, потім радянські війська були відведені за Буг. 28 вересня в Москві було підписана угода між СРСР та Німеччиною про дружбу і межі, за яким встановлювалася нова Західний кордон Радянського Союзу з так званої «лінії Керзона». У секретному додатковому протоколі була зафіксована домовленість про входження території Литви в сферу впливу СРСР в обмін на Люблінське і частина Варшавського воєводств, які потрапляли в сферу впливу Німеччини. 10 жовтня 1939, за рішенням уряду СРСР, Литві були передані Вільно і Віленське воєводства, і влітку 1940 р. - Свентянскій і Гадутішскій райони, частина Островецький, Ошмянського і Свірського районів.

Більшість селян, робітників, ремісників, інтелігенції Західної Білорусі зустрічало Червону Армію як визволительку. 20 вересня ЦК Компартії Білорусії склав списки працівників для тимчасових управлінь, були підібрані на керівні посади партійні, радянські і господарські кадри. Всього до жовтня 1940 р. у Білостоцького область була направлена 12396 чоловік, Брестську - 5989 чоловік. Ці людей не знали місцевого укладу життя, звичаїв, мови, а тому не користувалися довірою місцевого населення. У всіх містах і повітах були створені тимчасові управління, в селах - селянські комітети з місцевих активістів, представників Червоної Армії і присланих зі східних районів комуністів і комсомольців. Вони налагоджували роботу промислових підприємств, медичне обслуговування населення, відчиняли школи.

1 жовтня 1939 Політбюро ЦК ВКП (б) ухвалило постанову «Запитання Західної Білорусі й Західної України», яким зобовязувало скликати Українське й Білоруське Народні збори. 22 жовтня 1939 в Західній Білорусі були проведені вибори у Народні збори, в який було обрано 929 депутатів. 28-30 жовтня в Білостоці відбулося Народні збори Західної Білорусі. Оно прийняв декларацію щодо встановлення Радянської влади на всій території Західної Білорусі, конфіскації поміщицьких земель, націоналізацію банків і великої промисловості. Збори прийняли декларацію про входженні Західної Білорусі до складу СРСР і УРСР і обрало повноважний комісію, якій доручалося передати Верховній Раді СРСР і Верховній Раді УРСР його рішення. 2 листопада 1939 сесія Верховної Ради СРСР і 12 листопада сесія Верховної Ради УРСР прийняли закони про включення Західної Білорусі до складу СРСР і воззєднання її з УРСР.

В результаті цього територія БРСР збільшилася з 125,5 тис. кв. км до 225,7 тис. кв. км, чисельність населення виросла а - в 2 рази і склала 10 млн. 200 тис. чоловік. У грудні 1939 - січні 1940 рр.. було введено новий адміністративно-територіальний поділ, створені Барановицька, Білостоцького, Брестська, Вілейська і Пінська області та 101 район. У лютому-березні партійних і комсомольських організації, місцеві органи влади в Західних областях виявилися включеними в сталінську командно-адміністративну систему, стали її складовою частиною. Це вплинуло на методи роботи і хід соціально-економічних перетворень.

В листопаді-грудні 1939 р. були націоналізовані не лише великі та середні підприємства, а й частину дрібних, що суперечило рішенням Народних зборів Західної Білорусі. Оновлювалися й реконструювалися промислові підприємства, будувались нові фабрики і заводи. На кінець 1940 р. в західних областях УРСР діяли 392 промислових підприємства, на яких було зайнято близько 40 тис. чоловік. Обсяг промислової продукції в порівнянні з 1938 р. виріс в 2 рази. До війни було створено 1115 колгоспів, які обєднували 6,7% господарств і 7,8% землі. Відносно куркульства проводилася політика обмеження. З Західних областей органами НКВС у східні райони була виселена частина заможного селянства. Але в більшості районів виселення не проводилося. У квітні 1941 р. було встановлено норми землекористування в розмірі 10, 12, 15 га землі в залежності від місцевих умов.

У Західних областях була створена радянська система соціального забезпечення, введено безкоштовне медичне обслуговування населення, відкрито багато поліклінік, лікарень. У 1940-1941 навчальному році діяло 5958 загальноосвітніх шкіл, 5 інститутів, 25 середніх спеціальних навчальних закладів. На початку 1940 драмтеатрів р. працювало 5, 100 кінотеатрів, 92 Будинку культури, 220 бібліотек. Сімю білоруських літераторів поповнили Пестрак П., М. танк, В. Тавлай та ін

Одночасно із заходами з розширення бази соціального нової влади репресивний апарат сталінської диктатури посилено «вичищав ворогів народу», «викорінював пережитки і інакомислення серед населення». В кінці вересня 1939р. були арештовані, а потім репресовані ряд білоруських діячів національно-визвольного руху - О. Луцкевич, В. Богданович, О. Станкевич, І. Позняк та ін Згідно секретному постановою НКВС СРСР із Західної Білорусі підлягали виселенню працівники лісової охорони і осадники. З лютого 1940 р. по 20 червня 1941 р. було репресовано понад 125 тис. чоловік.

У 1939-1941 рр.. на території західних областей діяли польські підпільні організації «Союз боротьби за незалежність Польщі», «Союз збройної боротьби», «Союз польських патріотів», «Стрільці» та ін Вони вели антирадянську пропаганду, створювали таємні сховища зброї.

Воссоединение Західної Білорусі з БРСР була актом історичної справедливості. Воно поклало кінець розділу Білорусі, відновило її територіальну цілісність, обєднало білоруський народ в одну сімю. Незважаючи на командно-адміністративну систему, Західні області УРСР за 1 рік і 9 місяців зробили значний крок у соціально-економічний розвиток та здійснення культурних перетворень.