Культура Білорусі на початку ХХ в

Культура Білорусі на початку століття розвивалася у складних, суперечливих умовах. Вона була тісно повязана з рухом національно-визвольним, загальнодемократичних підйомом, пошуком шляхів суспільного прогресу. Білоруська культура, не втрачаючи своєї самобутності та оригінальності, розвивалася під впливом демократичних ідей російської культури, тісного звязку з культурами українського, польського та литовського народів.

На початку XX ст. в Білорусі відбувалися чималі зміни. З 1900 по 1914 рр.. кількість початкових та загальноосвітніх шкіл збільшилося з 6297 до 7682. Зросла і кількість учнів в них - з 248 тис. до 490 тис. Розширилася мережа середніх спеціальних навчальних закладів. Вчительські семінарії працювали Молодечно, Полоцьку, Несвіжі і Свіслочі. У 1909-1915 рр.. нові семінарії були відкриті в Рогачова, Гомелі. У Орші і Борисові цього часу стали працювати жіночі семінарії. У 1914 р. працювало 5 сільськогосподарських середніх шкіл. І акушерів готували Фельдшерів Могілевська, Вітебська і Гродненська медичні школи. У Гомелі було відкрито залізничне училище. У 1912-1914 рр.. в Мінську Вітебську та Могилеві функціонували вчительські інститути. Вищих навчальних закладів у Білорусі не було. Вища освіта молодь отримувала в Москві, Петербурзі та інших містах Росії. Незважаючи на зростання кількості навчальних закладів, в 1911 р. в школах навчалося лише 18,4% дітей шкільного віку.

В 1907 р. на зїзді вчителів у Вільно був створений «Білоруський учительський союз». Він домагався перебудови народної освіти на демократичних засадах, запровадження викладання рідною мовою. У 1906-1908 рр.. були створені перші підручники на білоруській мові, авторами яких були Я. Колас і Е. Пашкевич (Тітка).

На початку століття було відкрито бібліотеки в Мінську, Вітебську, Орші, Полоцьку та Бобруйську. Всього у Білорусі в 1914 р. працювала 851 бібліотека, а їх книжковий фонд нараховував 423 тис. екземплярів.

Ліберальна і демократична інтелігенція створювала різні культурно-освітні та наукові товариства. Всього на території Білорусії в 1900-1914гг. діяло 54 товариства. Найбільш відомими були «Мінське товариство любителів мистецтв», «Товариство мінських лікарів". Виникали товариства, які ставили на меті вивчення історії, мови, культури та етнографії Білорусі. У 1910 р. було створено Північно-Західне відділення Російського товариства географічного, який опублікував 12 робіт. Питаннями історії, побуту й культури Білорусі займалися дослідники Е. Романов, М. Федоровський, М. Нікіфоровський, М. Довнар-Запольський, В. Ластовський та ін Засновник білоруській філософії Е. Карський підготував і частково опублікував фундаментальну роботу в 3-х томах «Білоруси». У роботі доводилася національна самобутність білорусів як самостійної словянської етносу, їм була складена карта розселення білорусів.

Провідне місце в культурі зайняла білоруського народу література. У цей час проявився талант Я. Купали, Коласа Я., М. Горецького, Е. Пашкевич (Тітки), А. Гаруна, З. Бядулі та ін Головними ідеями та образами літератури ідеї були соціального і національного визволення, боротьба проти самодержавства, ідеї відродження. Найбільш відомими творами цього періоду є збірки віршів «жалейка», «Гусляр», «Дорога життя», поема «Курган» Я. Купали, збірки віршів «Пісні печалі» та прози «Рідні образи» Я. Коласа, драматичний твір «Модні шляхцюк »К Каганця та ін

Значною подією в культурному житті Білорусії на початку XX ст. була печатка. До 1905 р. у пяти західних губерніях видавалося 15 урядових газет. Революція 1905-1907 рр.. вплинула на розширення гласності. У 1913 р. видавалося вже 109 газет і журналів. На білоруською мовою - 3. Найбільш популярною була газета «край Північно-Західний». З 1906 р. стали видаватися перший легальні газети «Наша доля» і «Наша нива». Газеті «Наша Ніва» визначна належить роль у розвитку білоруської культури. На її сторінках публікувалися праці всіх славетних письменників-класиків. Починаючи з 1910 р. редакція «Нашої ниви» стала видавати «Білоруський календар", журнали «Соха», «Кропива», «Лучинка». Виникли білоруські видавництва «загляне сонце в наше віконце», «Наша нива», «Наша хата». Видавалися книги білоруською мовою. За десять років було видано 80 книг тиражем майже 230 тис. примірників.

На початку XX ст. в Білорусі пожвавилася театральне життя. Глядач міг познайомитися з театральним мистецтвом братерських словянських народів. Украинские, українські театри і трупи гастролювали у Мінську, Вітебську та інших містах. Аматорські театральні гуртки працювали в Мінську Орші, Могилеві. Набули поширення так звані «білоруські вечірки» де виступали хори, що танцювальні групи, декламатори-читці і т.п. Незабаром зявилася і «Перша білоруська трупа» під керівництвом І. Буйніцкі, яка в 1910 р. перетворилася на професійний театр. Трупа гастролювала по Білорусі, виступала в Петербурзі й Варшаві. Створений у Вільно Білоруський музично-драматичний кружок в 1913 р. здійснив першу постановку «Павлинка» Я. Купали.

Отримала значний розвиток і музична білоруська культура. Створювалися хорові гуртки, оркестри, товариськості любителів музики. Велику роботу по збиранню і пропаганді білоруської пісні провів мінський хор під керуванням В. Теревокого. Відомі своєю творчістю композитори Л. Роговський, М. Чуркін, А. Гриневич та ін

У початку століття у Білорусі працювали відомі майстри живопису, графіки, скульптури: В. Пен, Ф. Рушчіц, Я. Кругер, Л. Альперович, К. Каганець, О. Краснопільський та ін Твори цих художників несли в собі великий соціально-політичний зміст, реалістично відображаючи дійсність.

Отже, культура Білорусі дала високі зразки літератури і театру, архітектури та живопису. Твори білоруських діячів зайняли гідне місце в скарбничці культур словянських народів.