Політичні течії на початку ХХ в

Конец XIX - початок ХХ вв. - Час створення і становлення політичних партій. На території Білорусі виникали і діяли загальноукраїнські національні та місцеві партійні організації. На II зїзді РСДРП (1903 р.) було прийнято програму цієї партії. Вона передбачала повалення самодержавства, встановлення демократичної республіки, а пізніше - і диктатури пролетаріату шляхом соціалістичної революції. На зїзді партія розкололася на більшовиків (прихильників В. І. Ульянова (Леніна) і меншовиків (прихильників Ю. Мартова). Більшовики виступали за проведення буржуазно-демократичної й одразу соціалістичної революції і встановлення диктатури пролетаріату. Меншовики вважали, що до Росії мусить перемогти буржуазно-демократична революція і країна буде розвиватися по буржуазному шляху, а потім шляхом реформ перейти до соціалізму. У січні 1904 був організований Поліський комітет РСДРП, який обєднав соціал-демократичні групи Гомеля, Могильова, Орші, Шклова, Бихова та ін У березні 1904 р. було створено Північно-Західний комітет, який обєднав Мінську, Віленський, Вітебську, Бобруйську й інші групи РСДРП.

Наприкінці 1901 - початку 1902 рр.. була створена партія соціалістів-революціонерів. У 1902 р. до її складу увійшла Робоча партія політичного визволення Росії, яка базувалася в Мінську. У своїй діяльності есери виступали за демократичну республіку, проведення соціалізацію землі; засобом досягнення мети вважали терор. Есерівські організації діяли до Мінську, Вітебську, Вільно, Гомелі, Бобруйську й інших містах. У 1904 р. було створено Північно-Західний обласний комітет, якому підпорядковувалися есерівські організації на території Білорусі та Смоленської губернії.

На початку ХХ ст. в Білорусі мала вплив Польська соціалістична партія (ПСП). Її головним завданням було відродження незалежного польської держави. Місцеві утворили групи Польську соціалістичну партію в Литві (1902 - 1906 рр..), Яка вимагала самостійності Литви-Білорусі з установчими зборами у Вільно.

Активно діяв Бунд. Його організації існували по всій Білорусі. З 1901 р. Бунд проголосив себе єдиною національною партією єврейського пролетаріату. У 1905 р. була сформована «-Сіоністко соціалістична робоча партія», яка мала на меті створити «окреме єврейське соціалістичне суспільство». Паралельно йшов процес формування партії соціал-сіоністського напряму «Паоло-Ціон". Вони хотіли створити самостійне єврейську державу в Палестині. У 1901 р. у Мінську було створено Еврейская незалежна робоча партія (ЕНРП), яка повинна була захищати самодержавство. Вона ставила своїм завданням підйом економічного і культурного рівня єврейського пролетаріату. Це була спроба влади контролювати рух єврейське робоче. ЕНРП стала активним провідником сіонізму. Невипадково влади у 1902 р. дозволили провести в Мінську Всеросійський з `їзд сіоністів.

Початок ХХ. в. зазначено підйомом білоруського національного руху. Однак слабкість білоруської буржуазії не дозволила йому зробити вирішальний вплив на розвиток суспільно-політичних процесів у Білорусі. Особливість Білорусі була у складі багатонаціональному міст, де білоруси складали меншість населення. Оскільки переважну частину білоруського населення становили селяни, розвиток національного руху йшло під прапором неонародніческіх ідей «селянського соціалізму». Спочатку на перший план висувалися культурно-просвітницькі ідеї, якими зацікавилася деяка частина білоруської молоді.

У 1902 р. в Петербурзі студенти з Білорусі Антон та Іван Луцкевич створили Гурток білоруського народної освіти і культури, який пропагував національну культуру, вів пошук шляхів її відродження. Наприкінці 1902 - початку 1903 рр.. представники білоруських народних гуртків організували революційну Білоруську громаду (БРГ). Брати Луцкевич, Іванівський В., Е. Пашкевич (Тітка), К. Кастравіцкій, А. Бурбіс та ін виступили з ідеєю створення соціально-політичної організації трудового народу. У 1903 р. на першому зїзді партія була перейменована в Білоруську соціалістичну громаду (БСГ). Цей зїзд ухвалив програму партії, яка декларувала необхідність ліквідації самодержавства і капіталістичного ладу. БСГ виступала за перехід всіх основних засобів виробництва, землі в суспільну власність, право кожної людини на обробку землі без застосування найманої праці, восьмигодинний робочий день, безкоштовну медичну допомогу. У політичній області вона вимагала рівності прав людей, прямого, загального, рівного виборчого права з таємним голосуванням, свободи друку, слова, зборів і т. д. БСГ виступала за національну свободу, визнання всіх прав народів на автономію, створення незалежних демократичних республік.

У 1904 - 1905 рр.. на Гродненщині діяла Соціалістична партія Білої Росії, яка розповсюджувала листівки на білоруській мові демократичного змісту. Чисельний склад і програмні вимоги її нам не відомі.

У такий спосіб, основні партії політичні першої російської революції перебували в стадії організаційного оформлення, пошуку та визначення своїх політичних позицій. Найбільш активно про себе заявили РСДРП, Бунд, есери. Білоруський національний рух робив перші кроки хвилі на культурно-просвітницьких та неонародніческіх ідей.