Армія в Римській Імперії

Право командування армією і можливість утримувати її за рахунок не тільки державною, але і власної скарбниці дозволили прінцепсам перетворити її на потужну опору особистої та державної влади. Більш того, армія перетворюється у впливову політичну силу, від якої залежала часом і доля самого прінцепса. Якщо при республіці єдність політичної влади та військової сили уособлювати центуріатним зборами військовозобов'язаних громадян і сенатом, розпоряджатися армією, то тепер це єдність уособлювати прінцепсом. У Римі виникає єдина військово-бюрократична організація управління. 
Після переходу до професійної армії вона перетворюється в корпоративну організацію. Октавіан зробив її реорганізацію, розділивши на три частини. Привілейоване становище займала преторіанская гвардия. Її когорти при Октавіане налічували 9000 чоловік. Преторіанци набиралися з римських громадян італійського походження і отримували платню в 3,5 рази більше, ніж легіонери, служили 16 років і після відставки розпорядженні солідним майном та поповнювали ряди пануючого класу. Основну частину армії (при Октавіане 300 000 чоловік) становили легіонери, що набирав з громадян римських провінцій. Вони служили 20 років і отримували платню, які дозволяли після відставки завести невелику рабовладельческом господарство і влитися до складу провінційної знаті. Третю частину армії складали допоміжні війська (чисельністю до 200 000 чоловік), комплектуватися з жителів провінцій, що не мали прав римських громадян. І хоча платню у них було в три рази менше, ніж у легіонерів, і термін служби 25 років, а дисципліна жорсткіше і покарання суворе, служба у допоміжних військах все-таки приваблювала можливістю одержати римське громадянство, а для незаможних і зібрати деякі засоби. Після згадуваного едикту Каракалли, давшего римське громадянство всім вільним імперії, соціальна різниця між легіони і допоміжними частинами зникає, росте корпоративний дух армії, що ще більше збільшує її політичну роль.