Джерела права.

Існувала в родоплеменими організації аттиком мононорма в процесі становлення політичної влади, а потім держави починає "розщеплюватися". З появою нових соціальних відносин та розширенням сфери соціального регулювання, необхідності його більшої визначеності і фіксуванні основні елементи мононорми (звичаї, релігійні встановлення, моральні приписи) набувають все більшу самостійність, хоча й залишаються взаємопов'язаними. Частина з них пристосовується до складається менталітетові політично, а потім державно організованого суспільства, являє собою найдавніші джерела права. Вони отримують нове тлумачення (деякі родоплеменими звичаї стають територіальними правовими звичаями, з'являється правова фік-сірованность і захищеність культу богів, з елементарної моральної норми "взяв - віддай" виникає боргова кабала). Спочатку це відповідало інтересам насамперед евпатрідов і закріплює рішеннями ареопаг і архонт, а згодом - і більшості вільних, коли з кінця VII ст. до н.е. основним джерелом права стає законодавча діяльність верховних органів влади, хоча правові звичаї продовжують відігравати важливу роль. 
Велика законодавча діяльність зв'язується з іменами Драконта і солона. Закони, приписувані Драконту, були видані в 621 році до н.е. Не виключено, що й сам Драконт був міфічної особистістю. До нас закони Драконта не дійшли, але з повідомлень древніх авторів відомо, що вони санкціонували ряд релігійних встановлення і звичаїв, вводячи жорстокі покарання. Так, смертної казнью каралось не тільки святотатство і навмисне вбивство (ненавмисне каралось вигнанням), але і крадіжка овочів, ледарством. Характерно, що такий пережиток родового ладу, як кровна помста, був заборонений. Законодавство солона, що відноситься до 594 року до н.е., зачіпали широке коло питань, пов'язаних з організацією державної влади та регулюванням нових цивільно-правових відносин (боргова реформа, закріплення приватної власності на землю та ін.) 
Активна законодавча діяльність в Афінах в V-IV ст. до н.е. призвела до накопичення великої законодавчого матеріалу, іноді суперечливих і в цілому невпорядкованих. Від законів відрізнялися прийняті народним зборами псефізми - постанови, що стосувалися окремих осіб, але іноді містити і такі ж загальні правові норми, як і закони. Однак основні інститути цивільного та кримінального права в Афінах не були розроблені у законодавстві з достатньою повнотою. Багато з них зберегли ті чи інші пережитки родового ладу.