Аграрні реформи

Першими соціально-економічними перетвореннями, які призвели до корінних змін соціальних структур народно-демократичних країн, стали аграрні реформи. У ході їх проведення в усіх країнах (крім Болгарії, де не було поміщицького землеволодіння) було знищено велике землеволодіння, безземельні і малоземельні селяни отримали землю.
Різні темпи та форми проведення аграрної реформи залежали від розстановки соціально-політичних сил у кожній з восьми країн. У Польщі, приміром, проведення земельної реформи почалося вже в 1944 р., в Албанії, Угорщини, Східної Німеччини, Румунії, Чехословаччини, Югославії - в 1946 р.
У більшості країн реформи проводилися поетапно, але першочерговим завданням скрізь була експропріація земельної власності, що належить фашистам, колишнім військовим злочинцям, особам, що співробітничав з нацистами. Незважаючи на те, що вже під час першого етапу проведення аграрних реформ частина землі переходила в руки державних господарств і підприємств, а законом заохочувалося кооперування селян, приватна власність на землю не була скасована.
В цей час (за винятком Болгарії та Албанії) земельні реформи не були спрямовані на обмеження селянських господарств. Слідом за експропріацією земель, що належать фашистській державі, військовим злочинцям, обмежувалось поміщицьке землеволодіння. У великих селянських господарствах заборонялися застосування найманої робочої сили для обробітку землі, здача землі в оренду та ін Земельні надлишки експроприювалися, як правило, з них за виплатою компенсації державою.
Так, проведення земельної реформи в Польщі почалося ще до кінця війни, у вересні 1944 р., коли декретом ПКНВ була передбачена передача державі земель, які належать німецьким окупантам і їхніх посібників, а також поміщицьких маєтків, що перевищують 50 га орної землі або 100 га загальної земельної власності. Відмінною рисою аграрної реформи в Польщі було безоплатна експропріація вищезгаданих земель, які передавалися безземельним або малоземельним селянам за невелику плату або безкоштовно.
У Чехословаччині аграрна реформа не була з самого початку настільки радикальна, проводилася в три етапи і не відразу призвела до ліквідації навіть поміщицького землеволодіння. У 1945 р. була конфіскована земельна та інша сельхозсобственность німецьких та угорських поміщиків, а також чеських і словацьких поміщиків, які співпрацювали з нацистами. За законом 1947 передбачалося обмеження всього великого землеволодіння до 150 га орної і 250 га всієї іншої землі за рахунок викупу надлишків землі і розподілу їх серед малоземельних селян і сільськогосподарських робітників. І лише закон 1948 передбачав конфіскацію всіх земельних ділянок, що перевищують 50 га.
Відповідно до буржуазно-демократичним характером заходів початкового етапу революції у Румунії перший закон про аграрну реформу, прийнятий тут на початку 1945 р., в якості своєї головної мети ставив "створення міцних, здорових і продуктивних господарств, які є приватною власністю тих, хто ними володів ". Виконання цих цілей пов'язувалося з збільшенням площі орних земель малоземельних селян (що мають менше 5 га землі) і наділенням землею безземельних селян за рахунок експропріації земель, що належать особам, співробітничав з фашистами, військовим злочинцям, а також надлишків землі, що перевищують 50 га. При цьому виключалися землі, що належать королю, церкви, ряду публічних установ і пр. Земельні ділянки до 5 гектарів розподілялися серед нужденних за плату, яка вносилася на виплат протягом 10-20 років. Отримані ділянки неможливо було продати, орендовані або закладені за борги. У Румунії залишки великого землеволодіння зберігалися до 1949 р. У власність держави після ліквідації монархії перейшли і землі королівської родини.
Болгарська Закон про трудову земельної власності 1946 виходив з головного принципу: "земля повинна належати тим, хто її обробляє". За законом право власності на землю оброблювану обмежувалося, як правило, 20 га, а право на отримання додаткової ділянки землі надавалося особам, зайнятим селянською працею, що має ділянка менше 5 га.
Відповідно до антимілітаристська і антинацистськими цілями Потсдамських угод 2 серпня 1945 у 1945-1946 рр.. була проведена аграрна реформа і в Східній Німеччині. У ході її було ліквідовано економічна основа реакційного прусського юнкерства, конфісковані всі володіння військових злочинців, а також земельні володіння, що перевищують 100 га землі. Це дало можливість передати землю в розпорядження малоземельних селян, які переселенців, народних маєтків.
На першому етапі революційного перетворення не ставилося завдання повсюдного кооперування селян. Лише в Болгарії це питання постало дуже рано у зв'язку із земельною голодом. Кооперування селян, що проходило в цих країнах шляхом переходу від простих форм кооперації (збутової, споживчої) до трудових сільськогосподарським кооперативам, широким фронтом стало проводитися з кінця 40-х рр.. З ним пов'язувалося "будівництво соціалізму" на селі. Кооперування селян було завершено у основному в НРБ в кінці 50-х рр.., В УНР, НДР, ЧССР - наприкінці 60-х рр.. і скрізь супроводжувалося негативні наслідки.
Насильницьке створення виробничих кооперативів у Польщі, без належного урахування склалися аграрних відносин, економічних, політичних, культурно-побутових, психологічних факторів, призвело до того, що тут у 1956 р. значна частина виробничих кооперативів розпалася, а головним постачальником сільськогосподарської продукції залишилося індивідуальне господарство ( на частку якого наприкінці 70-х рр.. припадало 80% всіх сільськогосподарських площ).
Масове кооперування селян з метою "створення соціалістичних відносин на селі", ліквідації приватного (як "експлуататорській") власності, що проводилося спочатку в Югославії, було перервано на початку 50-х рр.. У 1963 р. в Югославії більшість трудових колективів і була розпущена або реорганізовано в кооперативи постачальницько-збутового характеру.
Там же де трудові кооперативи зберігалися, порядки посилювалися. Якщо спочатку до ЧССР, УНР та інших країнах доходи між членами сільськогосподарських кооперативів розподілялися в залежності не тільки від затраченої праці, а й від внесеного земельного паю, то згодом цей порядок виплат був скасований, при цьому селянин втратив право виходу з кооперативу разом з наділом.
Таким чином, при формальному збереженні прав селян на землю у них була відібрана можливість реалізації цих прав. Негативні наслідки відчуження селян від землі стали все більше виявлятися і в тих країнах (НДР, ЧССР, УНР), де були створені рентабельні кооперативні господарства, а індивідуальний сектор не переставав вносити свій внесок у забезпечення населення продуктами харчування. Вони виявлялися в усе більшій відставання рівня розвитку виробництва сільськогосподарського від розвинених капіталістичних країн.