Економічні реформи постсоціалістичних країн

У всіх країнах постсоціалістичних разом з прийняттям нових конституцій були проведені економічні реформи, покликані зруйнувати надцентралізовану економічні структури і затвердити соціально орієнтовані ринкові відносини. Головним засобом такого переходу повинна була стати приватизація державної власності.
Темпи переходу до ринкової економіки були різними - від "шокової терапії" у Польщі до поетапної приватизації у Чехословаччині та інших країнах. Необхідно відзначити, що у всіх постсоціалістичних країнах дуже швидко розвіялася наївна віра в те, що обвальне законодавче роздержавлення, загальна приватизація вирішать всі проблеми, забезпечать функціонування суспільства на основі використання саморегулюючих ринкових механізмів і тим самим створять необхідні умови для прискореного соціально-економічного прогресу. Різним був і позитивний економічний ефект економічних реформ, що супроводжуються у всьому регіоні вибухом безробіття, інфляції, дорожнечі на продукти першої необхідності, неорганізованої "вуличної комерцією" та ін
Основи переходу до ринкової економіки в Румунії були закріплені законом відразу ж після революційних подій грудня 1989 Їм заохочувалися індивідуальна комерційна ініціатива, створення малих підприємств на основі приватної власності з виробництва товарів першої необхідності.
Подальший поступ поглиблення реформ повинна була здійснитися на основі розробленої в травні 1991 р. урядової програми, яка закріпила в якості завдань 1-го етапу економічних реформ надання повної свободи комерційної діяльності та заохочення державою розвитку дрібного бізнесу, 2-го етапу - проведення лібералізації цін, 3-го етапу - відновлення приватної власності на землю.
Разом з іншими завданнями відновлення приватної власності на землю початок здійснюватися відповідно до закону, прийнятого ще в лютому 1991 р. Закон передбачав безоплатну передачу 10 га землі селянським родинам з одночасним звільненням їх, починаючи з 1991 р., від сплати податку протягом 8 років. Повну ліквідацію колективних трудових об'єднань, підприємств закон не передбачав. Якщо вони створювалися на добровільній основі, їм передавалися худобу, механіка, будівлі колишніх госкооператівов.
4-й етап передбачав, поряд з сільськогосподарськими землями, реприватизацію державних підприємств. Відповідно до закону, прийнятому в липні 1991 р., 30% всієї держвласності лунало румунським громадянам, що досягли 18-річного віку, за допомогою видачі цінних паперів - сертифікатів, на які можна було придбати або житло, або акції промислових підприємств та ін 70% держвласності передавалося шляхом продажу акцій та активів юридичним і фізичним особам, при цьому трудові колективи підприємств, що приватизуються користувалися перевагами при придбанні акцій з 10%-ою знижкою і пр. Процес приватизації за низької купівельної спроможності населення йшов вкрай повільно. Уряд, щоб тримати на плаву 3 тис. заводів, змушений був покривати їх збитки.
5-й етап економічних реформ був пов'язаний з приватизацією житлового фонду, поверненням житла колишнім власникам. І на 6-му етапі повинна була проводитися антиінфляційна політика і забезпечення внутрішньої конвертованості національної валюти.
Найбільш продумана програма економічних реформ була прийнята в Чехословаччині. Її успіху сприяла не тільки відносна конкурентоспроможність промислової продукції цієї країни, не зовсім застаріла індустріальна база, кваліфікована робоча сила, відносна стабільність сільського господарства, але й розроблена правова база.
У жовтні 1990 р. тут було прийнято рішення про "малу приватизацію", яке безпосередньо стало здійснюватися лише з січня 1991 р., коли на продаж було виставлено 100 тис. невеликих об'єктів з метою стабілізації національної валюти, часткової лібералізації цін і введення конвертованою крони. Друга програма приватизації стала проводитися в життя з середини 1991 р., коли на продаж були виставлені більш великі промислові підприємства, роздержавлення яких проводилося шляхом їхнього продажу на торгах без обмежень і для іноземних фірм.
Cеред населення для участі у приватизації були поширені цінні "купони", що дозволяють всім громадянам за символічну плату ставати акціонерами колишніх державних підприємств.
З метою боротьби з інфляцією урядом було створено Республіканське антимонопольне управління. Під його контроль підпадали підприємства, участь яких у випуску певного виду товарів і послуг на внутрішньому ринку перевищувала 30%, підприємства з більш ніж 40% участі на внутрішньому ринку ставилися вже до антимонопольної компетенції Федерального управління з економічного змагання. Боротьбі з монополізмом, розвитку місцевої промисловості сприяла і гнучка податкова політика, що захищає, зокрема, місцевих виробників від тиску імпорту, що стимулює їх активність.
Всі ці заходи дозволили Чехословаччини запобігти неконтрольоване зростання цін, обвальне безробіття та інші характерні негативні наслідки і труднощі переходу до ринку. Роздержавлення земельної власності, тим часом, як будь-який руйнівний процес, і в Чехословаччині, і в інших країнах (особливо в Болгарії) призвело до падіння сільськогосподарського виробництва. Колективні методи сільськогосподарського виробництва в тій чи іншій формі зберігалися у ряді постсоціалістичних країн.