Створення нового державного апарату

Інтенсивний процес творення нового державного апарату розпочався в усіх 8 країнах разом з розвитком революційних подій, тому що колишні органи влади і управління, каральний апарат знаходилися тут в руках німецьких чи італійських загарбників або їх пособників (в державах - сателітах Німеччини). Розпад окремих чистий державного апарату, насамперед армії, поліції, розпочався під ударами наступаючої Радянської Армії, партизанських загонів, народно-визвольних армій.
Разом з тим темпи та шляхи реорганізації старого державного апарату і створення нових органів влади не були однакові. У Румунії, наприклад, ці процеси почалися значно пізніше, ніж у Болгарії чи Югославії.
Будівництво нового державного апарату почалося в усіх країнах з виникнення центральних і місцевих органів народних фронтів, які стали виконувати функції органів влади на звільненій території. У ряді вищевказаних країн виникнення нових органів влади на місцях випереджав в силу тих чи інших причин створення центральних органів влади. Так, наприклад, у Польщі в другій половині 1944 р. в громадах, районах, воєводствах стали діяти національні ради не тільки на звільненій території, але і на території, зайнятій фашистами.
Завданням першорядної ваги стало створення місцевих органів влади і в Східній Німеччині, де не було тимчасового уряду, а функції центрального апарату управління зосереджувалися перший час в руках Радянської військової адміністрації у Німеччині (сваги). Ландтаги земель покликані були створювати необхідні умови для життя людей: розподіляли харчі, відновлювали транспорт та ін Тут перші вибори були проведені восени 1946 р. в органи місцевого самоврядування: громадські, окружні, в ландтаги земель.
Відмінною рисою, як місцевих органів влади, так і тимчасових урядів була їхня партійна неоднорідність. Вони спиралися на союз різних соціально-політичних сил. У Польщі та Угорщини в перших революційних урядах, наприклад, були представлені 4 партії, в Болгарії, Югославії та Румунії - 5, в Чехословаччині - 6 партій.
Первоочередность заміни чи суттєвої реорганізації тих чи інших ланок державного апарату залежала від політичної обстановки в тій чи іншій країні. Нестабільність внутрішньої ситуації навесні 1945 р. у Польщі привела, приміром, до швидкого створення народної міліції. У Східній Німеччині вже влітку 1945 р. корінної перебудови піддалися суди. Ліквідовувалися фашистські надзвичайні суди, очищалися від фашистських елементів старі громадські, міські та дільничні суди. У серпні 1945 р. тут було створено Центральне управління юстиції, яке мало координувати всю діяльність по створенню системи демократичних, правоохоронних органів. Процес створення нових органів управління був пов'язаний з денацифікації, чищенням їх від фашистських елементів і військових злочинців.
Разом з тим чистка державного апарату супроводжувалася і явними перегинами, переслідувала не завжди демократичні, а скоріше вузькопартійні цілі. У ході її закладалися основи майбутньої розгалуженої мережі органів служби безпеки, що пронизала згодом всі ланки державної влади. У 1946 р. з болгарської армії був, приміром, звільнено значну кількість осіб зі старого офіцерського корпусу, в армії надалі заборонялося служити особам, визнаним винними в залученні Болгарії в світову війну, а також особам "з фашистськими, реставраторських і антидемократичними поглядами".
Разом з тим народною владою в одних випадках більшою, в інших випадках в меншій мірі використовувалися перший час не тільки окремі ланки старого державного апарату, а й старі конституції з парламентськими установами, правилами формування урядів партіями, мали у своєму розпорядженні більшість місць в парламенті, можливістю пропорційного залучення до складу урядів представників різних партій і пр. Зберігала свою дію Конституція 1920 р. у Чехословаччині, у Польщі - Конституція 1921
Старі конституції піддавалися при цьому тих чи інших змін, наприклад, скасовувалися верхні палати парламентів (створення в 1946 р. однопалатного сейму у Польщі, ліквідація сенату в Чехословаччині). Крім Чехословаччини, Польщі, 'Східній Німеччині перший час монархія зберігалася в усіх інших країнах. Республіканська форма правління утвердилася в Югославії в листопаді 1945 р., у 1946 р. - в Албанії, Угорщини та Болгарії і лише до кінця 1947 р. - в Румунії.
Були використані і старі демократичні виборчі закони, при цьому не вводилося ніяких обмежень виборчих прав за класовим принципом. Від участі у виборах на першому етапі революційного відсторонялися процесу лише особи, які співпрацювали з окупантами, а також особи, засуджені народними судами або національними комітетами (у Чехословаччині) і пр. Більш того, у ряді випадків старі виборчі закони змінювалися в бік їх більшої демократизації. Так, на підставі закону 1945 р. про вибори в Народні збори Болгарії виборчі права були надані військовослужбовцям, віковий ценз було знижено з 21 до 19 років для виборців і з 30 до 23 років для обраних. Новий закон встановлював свободу і добровільність участі у виборах, надавав право висування кандидатів політичним партіям, комітетам Вітчизняного фронту і будь-якої групи громадян, що складається не менше ніж з 10 виборців.
Перші після революції парламентські вибори відбулися в Албанії, Болгарії, Угорщини та Югославії в 1945 р., в Румунії, Чехословаччини і в Східній Німеччині (тут - до місцевих органів влади) - в 1946 р., у Польщі - у 1947 р. Вибори в більшості, але не у всіх країнах зміцнили позиції лівих сил. В результаті перших парламентських виборів в Угорщині в листопаді 1945 р. комуністи і соціал-демократи отримали разом тільки 34% голосів, а більшість виборців проголосували за Партію дрібних сільських господарів.