Встановлення народно-демократичної влади
Важливою віхою у розвитку революцій стало встановлення народно-демократичної влади, яка сталася в окремих країнах за різних обставин. Щодо подібним шляхом прийшли до встановлення нової влади народи Албанії, Югославії та певною мірою Болгарії, де опір фашизму прийняло форму партизанської війни.
У Болгарії об'єднання всіх антифашистських сил у Вітчизняний фронт почалося в 1942 р., у тому ж році було сформовано Національний комітет, керівний центр Вітчизняного фронту, до якого поряд з комуністами увійшли представники групи "Ланка", що складається з патріотично налаштованих кіл інтелігенції, чиновництва, Болгарська землеробська народна спілка (БЗНС), ліве крило Соціал-демократичній партії (СДП) та ін В країні була створена партизанська армія, яка в 1944 р. нараховувала 40 тис. чоловік. 9 вересня 1944 тут відбулося антифашистський повстання, результатом якого стало не тільки створення уряду Вітчизняного фронту, але і виступ болгарської армії проти фашистської Німеччини.
Конгрес Вітчизняного фронту, що відбувся в березні 1945 р., пройшов під знаком згуртування демократичних сил країни. Їм були схвалені основні напрямки політики і діяльності уряду Вітчизняного фронту. Що відбулися в 1945 р. перші вибори в Народні збори принесли значну перемогу демократичним силам.
Національно-визвольна боротьба в Югославії почалася відразу ж після окупації країни в 1941 р. у формі виступів численних партизанських загонів. Тоді ж почали складатися перші організації Єдиного національно-визвольного фронту Югославії (ЕНОФ), що став масовою організацією, що об'єднала представників всіх патріотично-налаштованих верств югославського народу. Поряд з партизанськими загонами почалося формування майбутньої регулярної народно-визвольної армії Югославії (в момент звільнення країни від фашистських загарбників її чисельність сягала 800 тис. чоловік). У середини 1941 р. з'явилися перші звільнені від окупантів території Югославії, на яких стали формуватися нові органи влади, народно-визвольні комітети. У листопаді 1942 р. було створено Антифашистське віче народного визволення Югославії (АВНОЮ), обраний виконком віче, який став політичним та організаційним ядром національно-визвольних сил, що об'єднав представників антифашистських політичних партій і масових організацій.
На другій сесії в листопаді 1943 р. АВНОЮ взяло на себе функції найвищого законодавчого органу країни, тоді ж був створений Національний комітет визволення Югославії. На сесії було прийнято рішення про створення після звільнення країни демократичного федеративного Югославської держави, що "забезпечить повну рівноправність сербів, хорватів, македонців і чорногорців, всім народам Сербії, Хорватії, Словенії, Македонії, Чорногорії, Боснії і Герцеговини". III сесія АВНОЮ в серпні 1945 р., оголосивши себе Тимчасової Народної Скупщини, прийняла Закон про проведення всенародних виборів і скликання Установчих зборів.
В окупованих Польщі і Чехословаччини комуністам не вдалося відразу завоювати провідних позицій. Тут значний вплив на маси мали емігрантські уряди цих країн, що діяли в Лондоні.
Національно-визвольний фронт Чехословаччини став складатися в 1943 р. Кульмінаційним етапом національно-визвольної боротьби в цій країні стали Словацьке національне повстання в серпні 1944 р., в якому брало участь 80 тис. озброєних бійців, і Празьке повстання в травні 1945 р., яке підняло на барикади близько 100 тис. чехів.
Подальший розвиток подій поставив перед лідерами народно-демократичних сил, чехословацької еміграцією на чолі з колишнім президентом Бенешем питання про створення демократичного уряду за участю комуністів. У квітні 1945 р. на звільненій території в м. Кошице усіма партіями, що ввійшли в новий демократичний уряд, була прийнята програма національного, демократичного відродження країни. Кошицька програма проголосила створення уряду широкого народного фронту чехів і словаків, що складається з представників всіх груп і політичних напрямів, учасників національно-визвольної боротьби проти фашистських загарбників.
Закріплюючи з посиланням на стару чехословацьку Конституції 1920 принцип народного суверенітету, демократичні права і свободи, програма передбачала створення обираються народом нових органів влади - національних комітетів, яким "під постійним контролем народу" довіряти управління "всіма суспільними справами".
Особливе місце в програмі зайняло питання про національні відносини чехів і словаків. Грунтуючись на принципах демократичної національної політики, програма визнавала як законного представника "самостійної словацької нації" - носія державної влади на території Словаччини - Словацька національна рада. Передбачила програма і широкі перетворення в економіці: нову аграрну реформу, конфіскацію підприємств, що належать німецькому рейху, військовим злочинцям, зрадникам. З необхідністю "успішного виконання важких завдань економічного відновлення" у програмі зв'язувався ряд таких економічних вимог, як підпорядкування загального державного управління всієї грошової і кредитної системи, підприємств основних галузей промисловості, природних та енергетичних джерел.
У демократичному уряді, створеному в Кошице, комуністи були в меншості. Їм належало лише 9 місць, 13 місць належало іншим партіям, безпартійним. З метою згуртування Національного фронту в липні 1945 р. було укладено угоду між провідними партіями країни на платформі втілення в життя Кошицької програми.
Посилення руху Опору в Польщі було пов'язано з відродженням під час війни та гітлерівської окупації в 1942 р. Польської робітничої партії приєдналися (ПРП), яка поставила в якості найближчій задачі створення широкого національного фронту всіх патріотичних і демократичних сил, готових боротися проти німецько-фашистських загарбників. У 1943 р. у Варшаві був прийнятий Маніфест демократичних суспільно-політичних та військових організацій, підписаний представниками ПРП, лівого крила Робочої партії польських соціалістів (РППС), Селянської партії (Страніцтво людове - СЛ), підпільних профспілок, інших демократичних об'єднань. На початку 1944 р. на підпільному засіданні представників цих партій і організацій був сформований керівний центр антифашистської, національно-визвольної боротьби - Крайова рада народова (Національна рада Польщі - КРН), якому належала головна роль у створенні Армії Людової (Народної армії), що нараховує в 1944 р. близько 65 тис. чоловік. КРН стала діяти на звільненій території влітку цього ж року в якості тимчасового законодавчого органу. У липні 1944 р. КРН було створено тимчасовий уряд Польщі - Польський комітет національного визволення (ПКНВ) з представників ПРП, Польської соціалістичної партії, Селянської партії (СЛ), Демократичної партії і Союзу польських патріотів в СРСР.
22 липня 1944 ПКНВ опублікував Маніфест - програму будівництва народно-демократичної держави. Він закликав польський народ продовжувати боротьбу до переможного закінчення війни, відкидав антидемократичну Конституцію 1935 р., проголошував демократичні свободи, закріплюючи положення КРН як найвищого владного органу, закликав до створення народного адміністративного апарату, міліції, оголошував про мобілізацію молоді призовного віку в армію. Разом з тим Маніфест проголошував проведення соціально-економічних реформ - невідкладно експропріацію землі у поміщиків і передачу її трудового селянства, а також передачу в руки держави великих промислових і торговельних підприємств, банків, транспорту і лісів. Одночасно було створено єдину Військо Польське (до якого увійшли польська армія, сформована раніше в СРСР, і Армія Людова).
На розвиток політичних подій у Польщі мало великий вплив і емігрантський уряд, створений в Лондоні, продовжує користуватися підтримкою значної частини населення країни, а також що мало бойовою силою в особі головним чином регулярної Армії Крайової і деяких збройних загонів. Обстановка, що склалася в самій Польщі і навколо неї, зажадала укладення угоди між КРН і емігрантським урядом про створення уряду національної єдності Польщі, до якого разом з колишнім головою емігрантського уряду С. Миколайчиком увійшли 4 представники буржуазних партій, а комуністи займали лише половину з 14 місць .
На особливості процесів народно встановлення-демократичної влади в Румунії та Угорщині вплинуло на ту обставину, що в роки другої світової війни ці країни були залучені до гітлерівський блок.
Національний фронт - широка коаліція антифашистських соціально-політичних сил був створений в Угорщині лише в грудні 1944 р., коли Радянська Армія наблизилася до її державному кордоні та почав розвалюватися гітлерівський блок. Тоді ж у м. Дебрецені відкрилося Тимчасове національні збори, що створило Тимчасовий національний уряд.
Патріотичний антифашистський фронт у Румунії було створено в 1943 р. До нього увійшов разом з комуністами і ряд інших партій та організацій: Союз патріотів, який об'єднав міську дрібну буржуазію і інтелігенцію, Фронт землеробів - селянська організація, очолювана П. Гроза, та ін
Більш широка політична коаліція, до якої поряд з вищезгаданими політичними партіями і організаціями увійшли соціал-демократи і так звані історичні - націонал-цероністская і націонал-ліберальна партії, була створена влітку 1944
Ці партії зобов'язалися боротися за укладення перемир'я, за встановлення в країні демократичного ладу, повалення військово-фашистської диктатури Антонеску. Після повстання 23 серпня 1944 проти правлячого режиму і визволення країни радянськими військами в Румунії почалося встановлення народно-демократичної влади. У країні перший час зберігалася монархія.
Значно пізніше і за інших обставин народно-демократична влада утвердилася у східної частини Німеччини, майбутньої НДР. Найважливішою особливістю розвитку Німеччини після звільнення з'явилася гостра боротьба різних соціально-політичних сил навколо питання про створення єдиного незалежної демократичної держави, на яку потужне і різнопланове вплив надавали зовнішні фактори, інтереси окупаційних держав.
Освіта Німецької Демократичної Республіки в східній частині країни стало відповіддю на здійснене раніше створення Федеративної Республіки Німеччини. 7 жовтня 1949 Німецька народна рада, що представляв політичні й громадські організації Східної Німеччини, проголосив себе тимчасовою Народної палатою та ввів в дію Конституцію НДР.