Державний лад гоміньданівського Китаю

У лютому 1928 р. на четвертому пленумі ЦВК Гоміньдану було утворено нове Національний уряд, яке вважалося общекітайскім. "Органічний закон Національного уряду" 1925 залишався в силі, в нього були внесені лише деякі зміни. У тому ж році були прийняті закони про організацію палат (юанів) уряду, що втілювали суньятсеновскую схему п'яти влади, яка, однак, не були створені одноразово, а засновувалися поступово. Так, у 1928 р. була заснована законодавча палата, в 1930 р. - екзаменаційна, а в 1931 р. - контрольна.
В основу державного будівництва, здійсненого з приходом Гоміньдану до влади, було покладено план Сунь Ятсена. Оскільки формальне об'єднання країни під владою Гоміньдану було завершено, відповідно до "Загальної програмою будівництва держави" Китай повинен був вступити в період політичної опіки. Офіційним початком цього періоду було оголошено 1929 рік.
У березні зазначеного року на III з'їзді Гоміньдану були оформлені опікунські функції партії. Згідно з рішеннями з'їзду, протягом усього періоду політичної опіки вищим органом державної влади оголошувався національний з'їзд Гоміньдану, а в проміжках між його скликаннями - Центральний виконавчий комітет. Свої функції, пов'язані з визначенням діяльності уряду, ЦВК Гоміньдану здійснював через Центральний політична рада.
У 1931 році функції політичної опіки Гоміньдану були оформлені державним документом, названим Тимчасової конституцією періоду політичної опіки. Відповідно до цієї Конституції національного з'їзду Гоміньдану надавалося право здійснювати владу від імені Національних зборів. Всі інші вищі органи держави були поставлені під контроль ЦВК Гоміньдану, якому було надано право призначати національний уряд. Чан Кайши не вдалося домогтися установи для себе посади президента республіки, він став головою національного уряду.
Конституція 1931 містила деякі декларації та обіцянки щодо цивільних прав та народного добробуту. Але за весь період гоміньданівського правління нічого не було зроблено для проведення в життя цих декларацій та обіцянок. Фактичну конституцію країни склали прийняті в 1931 р. нові закони про організацію центральних урядових установ, які зосередили всю владу в руках голови національного уряду. Зокрема, йому через що знаходився формально поза урядом військовий комітет були підпорядковані збройні сили. Одночасно були прийняті негласні встановлення про право військового командування на втручання в справи адміністративного управління та партійні справи в так званих районах "боротьби з бандитами", а також постанови про поліцейської системі кругової поруки населення і інші подібні акти.
У рік прийняття Тимчасової конституції періоду політичної опіки почалося подальше розширення японської агресії в Китаї, яка мала своїм результатом окупацію Північно-Східного Китаю. У березні 1932 японський уряд оголосив про створення в межах Північно-східного Китаю "незалежної" держави Маньчжоуго (Маньчжоу Діго) на чолі з останнім представником скинутої династії Цін Пу І, що фактично означало перетворення кількох провінцій Китаю в японську колонію. Гоміньданівського уряд не організувало відсічі агресорам, зайняте придушенням революційного руху, каральними експедиціями проти створених комуністами революційних баз - звільнених районів. Лише подальше розширення японської агресії, що викликало формування антияпонського патріотичного фронту, наполегливі вимоги громадськості припинити громадянську війну змусили керівництво Гоміньдану укласти в 1937 р. угоду про внутрішній світ. Наступ на звільнені райони було припинено, проте протягом всього антияпонській війни ці райони піддавалися блокаді.
Введення конституційного правління було в період антияпонській війни одним з найважливіших демократичних вимог різних верств населення країни. Прагнучи послабити політичний тиск, гоміньданівці призначали нові й нові дати введення конституційного правління. Нарешті 25 грудня 1946 Національні збори складом, сформованим десятиліття тому, взяло Конституції Китайської Республіки. Вона формально ввійшла в силу через рік і тому зазвичай іменується Конституцією 1947 У цій Конституції були відображені багато інститутів, що сформувалися в період політичної опіки. Разом з тим вводився не було в той період пост президента країни, одночасно скасовувалася посаду голови національного уряду. Термін повноважень Національних зборів встановлювався в шість років. Крім того, виборними органами ставали Законодавча палата і Палата контролю (остання шляхом непрямих виборів). Передбачалося і створення виборних органів самоврядування.
У 1947 році в контрольованих Гоміньданом районах країни проводилися вибори депутатів Національних зборів, членів Законодавчої і Контрольної палат, тоді ж були призначені Екзаменаційна палата і Палата юстиції.
Перша сесія Національних зборів, що відкрилася в березні 1948 р., ще до обрання глави держави, прийняла "Тимчасові правила на період національної мобілізації для придушення заколоту", якими скасовувалися деякі найважливіші положення Конституції, а президенту надавалися надзвичайні диктаторські повноваження. Президентом був обраний Чан Кайши. Однак гоміньданівського режим був вже напередодні падіння - не минуло й півтора року після першої сесії Національних зборів, як Конституція 1947 залишилася обмежено чинним основним законом на території лише однієї провінції Тайвань.