Потсдамських угоди та створення військово-контрольного управління окупованій Німеччиною

Після беззастережної капітуляції і повної окупації союзники по чотиристоронньої угоди від 5 липня 1945 прийняли декларацію про поразку Німеччини, яка стала юридичною основою їх законодавчої та адміністративної діяльності та створення військово-контрольного механізму управління окупованими територіями.
Найважливіші угоди по "німецького питання" були прийняті на тристоронній конференції СРСР, США, Англiї, що проходила в Потсдамі в липні-серпні 1946 р. Тут була вперше оприлюднена програма повного знищення німецького мілітаризму і нацизму. Демілітаризація, декартелізація, Денацифікація і демократизація були визнані в якості основних засад політики союзників щодо Німеччини, закріплених у документі: "Політичні та економічні принципи, якими необхідно керуватися при поводженні з Німеччиною на початку контрольного періоду". Ці принципи були конкретизовані у вимогах знищення "в практично найкоротший термін" фашизму разом з націонал-соціалістським організаціями, встановлення в Німеччині демократичних свобод, дозволи та всебічного заохочення діяльності демократичних партій та профспілок, поступового запровадження виборності німецьких органів управління від районних до земельних. Мова, таким чином, йшла про поступове вільному самовизначенні німців у рамках єдиної держави.
Восени 1946 р. в обстановці політичного плюралізму були проведені перші вибори місцевих органів і ландтагів земель, в яких взяли участь Соціалістична єдина партія Німеччини, Християнсько-демократичний союз, Ліберально-демократична і Соціал-демократична партія Німеччини.
Контроль за реалізацією Потсдамських угод мав здійснювати Союзний контрольний Рада (СКС), що складається з глав адміністрацій військових союзників, рішення в якому повинні були прийматися на основі консенсусу. Кожен член СКС мав право вето, яким і скористалася в цей час Франція, коли виникло питання про створення центральних німецьких департаментів.
Вся майбутня підготовча робота для СКС покладалася на Раду міністрів закордонних справ союзників (РМЗС). Явним дисонансом при декларуванні в це час принципів єдності Німеччини стала формула "Східний і Західний зони", що виникла в ході загальної дискусії на Потсдамської конференції з приводу репарацій. За цією формулою, з різних ідейних позицій і стали проводитися в життя "економічні і політичні принципи при поводженні з Німеччиною", прийняті в Потсдамі.
Уже в червні 1946 р. на Паризькій сесії РМЗС держсекретар США оголосив про намір об'єднати свою зону з британською та створити "Бізон". Вирішення питання про створення єдиної держави Німеччини тим самим було поставлено в глухий кут. Його не могли згодом зрушити з мертвої точки численні пропозиції СРСР на Московській, Лондонській сесіях РМЗС у 1947 р. та ін Бізон, в міру зміцнення її економічної єдності, стала все більше набувати рис окремої держави зі своїми органами управління, Верховним судом, Центральним банком і пр.
Своєрідним парламентом цього політичного об'єднання став створений в травні 1947 р. із представників ландтагів земель Бізон Економічна рада, якому було додано законодавчі повноваження в тих сферах, які не були зарезервовані за окупаційною владою. Роль німецького уряду, створеного з 5 бізональних управлінь, здійснював Директорат. У 1948 р. Економічна рада був збільшений удвічі, отримавши додаткові функції головним чином в податковій сфері. Директорат став називатися Виконавчим радою. Питання про загальнонімецької управлінні, таким чином, знімали з порядку денного на тривалий час. Деякі поступки Франції з Руру зняли всі перешкоди для її приєднання до Бізон та створення єдиної, західної окупаційної зони - Трізоніі, межі якої і визначили майбутні кордони ФРН.