Еволюція державного регулювання економіки

Еволюція світової моделі капіталізму в останній чверті XIX у. зробила великий вплив на становище Великої Британії в світі та розвиток її політичної системи. У цей період Великобританія, яка раніше була "майстерні світу", втратила світову першість у промисловому виробництві. Наприкінці XIX - початку XX ст. основою англійської капіталізму стала не промислова та торгова, а колоніальна монополія.
Труднощі, пов'язані з втратою промислової монополії і занепадом традиційних галузей промисловості особливо загострилися в результаті світової економічної кризи 20-х - початку 30-х рр.. Важкі наслідки кризи примусили правлячі кола розширити державне втручання в економіку і в сферу соціальних відносин з метою її стабілізації.
Найбільш радикальний крок у цьому напрямку було зроблено після другої світової війни, коли уряд лейбористів здійснило націоналізацію ряду провідних галузей промисловості: вугільної, сталеливарної, енергетичної, а також транспорту, зв'язку, цивільної авіації. Значну частку державної власності склали житловий фонд та об'єкти охорони здоров'я. Державний сектор охопив 20% господарства країни. У результаті цього в британському державному апараті була створена розгалужена система спеціальних підрозділів, пов'язаних з регулюванням економіки. Серед них особливе місце зайняли публічні корпорації, які створювалися головним чином у націоналізованих галузях. Ці установи підпорядковувалися загальному керівництву з боку відповідних міністерств, але управлялися особливим правлінням і відрізнялися адміністративної та фінансової самостійністю в оперативній діяльності (Британське залізничне управління, Лондонське транспортне управління, Поштове відомство та ін.) Значного поширення отримали і змішані органи, до керівництва яких входили як посадові особи державного апарату, так і представники найбільших компаній, а іноді і представники керівництва тред-юніонів (Національна рада економічного розвитку, Фінансова корпорація у справах промисловості та ін.)
Поряд з посиленням в післявоєнний період держави регулюючої ролі в сфері економіки, спостерігалося його зростаюче втручання і в соціальні відносини. Розширення соціальної функції британського держави супроводжувалося створенням спеціальних органів, таких, як, наприклад, Комісія по відносинам у промисловості, промислові трибунали, які виступають у ролі "третьої сторони" в регулюванні "відносин у промисловості", між робітниками і підприємцями. Відносинам в промисловості та інших соціальних питань, зокрема регулювання національних і расових відносин, стало присвячуватиметься дедалі зростаючу кількість нормативних актів.
Разом з тим на рубежі 80-х рр.. уряд консерваторів одним з перших у світі здійснив радикальну переорієнтацію економічної політики, спрямовану на скорочення втручання держави в економіку на користь "вільного ринкового господарства" та "особистої ініціативи", максимально можливу приватизацію економіки і ослаблення впливу профспілок. Основною формою денаціоналізації або приватизації у Великобританії стала відкритий продаж акцій інвесторам, у тому числі продаж або безоплатна роздача акцій робітникам і службовцям державних підприємств, розпродаж зі знижкою державного житлового фонду і т. п. Така політика дістала назву "народного" або "робочий" капіталізму. Вже до початку 90-х рр.. частка державного сектору в англійській промисловості скоротилася в порівнянні з 1979 р. практично наполовину, а число дрібних акціонерів потроїлася.
Програма перетворення англійців в "націю домовласників і акціонерів" повинна була сприяти, на думку її авторів, зміцненню соціальної стабільності в країні. Проте вони не врахували негативних наслідків цих радикальних неоліберальних реформ, що призвели до різкої концентрації багатства і впливу в руках досить вузькій елітної групи. Своєрідною відповіддю на це став прихід до влади в 1997 р. після тривалого беззмінного керівництва країною консерваторів, уряду лейбористів. Не відмовляючись в цілому від спадщини консерваторів, лейбористський уряд прагне знайти нових форм збереження регулюючої ролі держави в умовах вільного розвитку ринку і загальносвітових інтеграційних процесів.