Встановлення профашистської диктатури в Японії

Тимчасова післявоєнна стабілізація японського капіталізму змінилась економічною кризою 1927 р., не встигши вийти з якого, Японія була ввергнута в світова економічна криза кінця 20-початку 30-х рр.. Ця криза виявився нищівним для країни. Він торкнувся і промисловість, і сільське господарство.
В обстановці економічних потрясінь, зростання класових суперечностей і підсилюються, розбіжностей в самому правлячому таборі фінансова олігархія робить ставку на сильну владу, на що рвуться до встановлення відкритої диктатури воєнщину, яка різко критикує парламентські буржуазно-поміщицькі партії - Мінсейто і Сейюкай - за нездатність навести в країні " твердий порядок ".
Після періоду відносної лібералізації політичного режиму, із кінця 20-початку 30-х рр.. починається поворот Японії до фашизму, що закінчився встановленням в роки другої світової війни монархо-профашистської диктатури.
Мілітаризація економіки, пов'язана з посиленням політики військових авантюр в Китаї, підготовкою війни з СРСР, супроводжувалася поступовим встановленням державного контролю над виробництвом. У 1931 р. в Японії був прийнятий Закон про картелі (він був прийнятий на 5 років, але в 1936 р. продовжено ще на п'ятиріччя), що передбачає обов'язкове угоду між великими фірмами про квоти виробництва, про контроль над розподілом продукції і встановленням цін; в 1933 р. - Закон про створення напівдержавне тресту, в руки якого переходило все виробництво чавуну і 50% сталі. З 1938 законодавчим шляхом запроваджується державний контроль над фінансами, торгівлею, транспортом, робочою силою, сферами розподілу продукції. По суті, вже в цей час японський уряд починає проводити заходи, які в подальшому стали основою економічної політики профашистського режиму.
Яскравим показником фашизації Японії стають бурхливий ріст профашистських організацій, що створювалися при прямій підтримці правлячої верхівки, і посилення їх політичної взаємодії.
Для вирішення своїх завдань ультраправі, ультранаціоналістичні організації використовують традиційне тенноізм, що призводить до зміцнення його головних ідейних позицій, які стали стрижнем профашистської-монархічної ідеології мілітаристської Японії. Разом з тим у тенноізм вносяться і нові ідеї, органічно поєднані зі старими, - ідеї расової переваги японців, що виправдовують їх право на панування над усіма іншими народами і расами. Культ імператора еклектично пов'язується з запозичені у Європи ідеями створення "нового порядку" і пр.
У 1932 і 1936 рр.. відбуваються перші спроби фашистських переворотів, придушення яких свідчило про неусунуті ще суперечностях в правлячому таборі. Тимчасова консолідація буржуазно-поміщицьких партій у Японії в 1937 р. на базі придушення лівих сил і визнання військової програми відкрила шлях не тільки до "великої війни", але й до остаточного встановлення профашистського, відкрито терористичного режиму.
Характерно, що цей режим не був наслідком державного перевороту, не супроводжувався істотною перебудовою державного апарату. Він був введений конституційним урядом шляхом створення "нової політичної структури". У цей час не тільки зберігалася сильна монархічна влада, такі феодальні атрибути японської монархії, як Таємна рада, Міністерство імператорського двору, але й досяг свого апогею той фанатичний культ імператора, який вперто насаджувався разом з активізацією мілітаристських, вкрай агресивних кіл.
"Нова політична структура", уособлювала монархо-профашистський режим у Японії, не була фашистською партією. Вона представляла собою розгалужену поліцейсько-бюрократичну мережа органів "руху допомоги трону", починаючи від верхівковою "Асоціації допомоги трону" і кінчаючи сільськими відділеннями руху.
На чолі "Асоціації допомогою трону" стояв прем'єр-міністр, її верхні поверхи заповнювалися міністрами, генералами, адміралами, вищими чиновниками. Через губернаторів префектур і мерів міст, а також сільських старост Асоціація включала всю бюрократію, а через суспільство резервістів - всю воєнщину. "Саморозпуститися" буржуазно-поміщицькі партії були також включені в "нову політичну структуру" шляхом створення в 1942 р. "Політичної асоціації допомоги трону", яка об'єднувала більшість депутатів парламенту, весь актив партій Сейюкай і Мінсейто.
Жінки примусово об'єднувалися в "Жіночу асоціацію оборони Батьківщини", в "Товариство жінок-патріоток", письменники та працівники друку - в "Патріотичний союз працівників преси та літератури" та ін Жорстоко були пригнічені всі раніше створені організації робітників, розпущені профспілки, замість яких було сформовано "Суспільство служіння вітчизні" на чолі з урядовими чиновниками. Законами 1938, 1939 рр.. "Про загальний реєстрації та загальної мобілізації" було заборонено самовільне перехід робітників з одного підприємства на інше.
В умовах існування "нової політичної структури" був переглянутий у бік подальшої жорсткості, аж до застосування смертної кари, Закон "Про охорону порядку". У 1941 р. був прийнятий також Закону "Про забезпечення національної оборони", згідно з яким переслідувалося всяке "поширення відомостей, що завдають шкоду громадському спокою і порядку". Під такі дії могли бути підведені будь-які прояви громадського невдоволення. Запроваджувалася система повальної поліцейської стеження, була відроджена з цією метою мережа таких середньовічних установ, як сусідські сільські громади, які через місцеві осередки "Асоціації допомоги трону" отримали ряд адміністративних і поліцейських функцій.
"Моральному вихованню" в дусі тенноізма піддавалося все населення, особливо армія. Під контроль "Асоціації допомоги трону" були поставлені всі засоби масової інформації. Для пропаганди великодержавних ідей у 1941 р. була створена масова націоналістична організація "Східноазіатський ліга великої Японії". Своєрідною "біблією" тенноізма стала в це час брошура видана в 1937 р. Міністерством освіти, "Основні принципи імператорського шляхи". Складена з канонізованих ідеологічних вимог, що пред'являються до "підданим великої Японської імперії", заснована на визнанні "божественного" походження імператорської династії, "вічної, як Небо і Земля", вона використовувалася як основу "морального виховання", навчання в школах, університетах та пр.*
* Не випадково з усіх офіційних виданні з тенноізму директивою штабу окупаційних властей від 15 грудня 1945 ця брошура була заборонена для подальшого розповсюдження.
"Новій політичній структурі" відповідала "нова економічна структура", яка служила повного підпорядкування японської економіки завданням посилення військової потужності, готовності до війни. Відповідно до "нової економічної структурою" в основних галузях промисловості, у торгівлі, фінансах створювалися "контрольні асоціації", примусово об'єднували всі підприємства тієї чи іншої галузі або району. Їх очолювали призначені урядом з представників великого корпоративного капіталу президенти, яким вверятись контроль над виробництвом, сировиною, цінами, право регулювати розподіл робочої сили тощо, що на практиці призвело до встановлення військово-каторжної режиму праці для робітників, позбавлення їх будь-яких було легальних можливостей відстоювати свої права.
У роки війни чітко проявилася тенденція до зрощування функцій адміністративного, поліцейського і військового апаратів. Посилення централізації місцевого управління супроводжувалося створенням надпрефектурних органів, очолюваних спочатку губернаторами крупних префектур, а потім генеральними комісарами, командувачами військами округів. Діяльність поліції підтримувалася військової жандармерією, воєнізованими загонами, що створюються за зразком штурмових загонів нацистської Німеччини.