Армія і поліція

У період абсолютизму завершилося створення централізовано побудованої постійної армії, яка була однією з найбільших у Європі, а також регулярного королівського флоту. 
При Людовика XIV була проведена важлива військова реформа, суть якої полягала у відмові від найму іноземців та у переході до вербування рекрутів з місцевого населення (матросів - з прибережних провінцій). Солдати вербовали з нижчих верств третього стану, нерідко з декласованих елементів, з "зайвих людей", швидкий ріст числа яких у зв'язку з процесом первісного нагромадження капіталу створював вибухонебезпечну обстановку. Оскільки умови солдатської служби були вкрай важкими, Вербувальники часто вдавалися до обману і хитрість. В армії процветала палочная дисципліна. Солдати виховувалися в дусі безумовного виконання наказів офіцерів, що дозволяло використовувати військові частини для придушення повстань селян і рухів міської бідноти. 
Вищі командні посади в армії були відведені виключно представникам титулованной знати. При заміщенні офицерских постів нерідко виникали гострі суперечності між потомствений і служілим дворянства. У 1781 році родове дворянство домоглося закріплення за ним виключного права на заняття офіцерських посад. Такий порядок комплектування офіцерства негативним чином позначається на бойовій підготовці армії, був причиною некомпетентності значної частини командного складу. 
При абсолютизм створюється розгалужена поліція: в провінціях, в містах, на великих дорогах і т.д. У 1667 році була заснована посаду генерал-лейтенанта поліції, на яку покладається обов'язок підтримувати порядок в масштабах усього королівства. У його розпорядженні знаходилися спеціалізовані поліцейські підрозділи, кінна поліцейська гвардия, судова Поліція, яка проводила попереднє розслідування. 
Особлива увага приділялася зміцненню поліцейської служби в Парижі. Столиця була поділена на квартали, в кожному з яких діяли особливі поліцейські групи, очолювані комісарами та сержантами поліції. У функції поліції поряд з підтриманням порядку і розшуку злочинців входив контроль за вдачею, зокрема спостереження за релігійними маніфестації, нагляд за ярмарки, театрами, кабаре, трактир, будинками терпимості і т.п. Генерал-лейтенант поряд із загальною поліцією (поліцією безпеки) очолював також політичну поліцію з розгалуженою системою таємного розшуку. Був встановлений негласний контроль за супротивниками короля і католицької церкви, за всіма особами, які проявляються вільнодумство.