Джерела права

Відповідно до історичної традиції перші писані закони в Китаї з'явилися в державі Шань, а в Х ст. до н.е. в Чжоу нібито існував Кримінальний кодекс, що нараховує 3 тисячі статей. Посилання на виняткову давність китайських кодексів - данина традиції, конфуціанскому вченням, що правитель "не створює право, а передає його, довіряючи древнім і любя їх". 
Поява писаного закону в Китаї фактично відноситься до VI-V ст. до н.е., що було пов'язане з посиленням соціального розшарування китайського суспільства. Не випадково одним з перших писаного закону був Закон про Поземельні податок, прийнятий в VI ст. до н.е. в царстві Лу, закріпившись ліквідацію общинного та встановлення приватного землеволодіння. 
Посилення законодавчої діяльності в період Чжаньго "воюючих царств", в V-III ст. до н.е., було пов'язано також з необхідністю використання закону з метою стабілізації політичної обстановки в умовах виснажливої, непрекращающимся боротьби окремих китайських князівств між собою. 
Одним з перших матеріальних свідчень писаного закону в Древньому Китаї став знайдений бронзовий треножнік з текстом "Огляд законів", що належить до 536 року до н.е., основою якого стало поняття "у син" - п'яти видів покарань за злочини: клеймение, відрізання носа , отрубаніе однієї або обох ніг, кастрація і смертна кара, яка стала найбільш поширеним покаранням. Лише на рубежі V - IV ст. до н.е. з'явився один з перших зводів законів "Книга законів царства Вей", складена Лі Фуем на основі правових положень, прийнятих в окремих князівства і за традицією вважаються законними предків. Він складався з 6 голів: закони про злодіїв, про розбійника, про укладення в в'язницю, про поимке злочинців, про знаряддях страти і катування. 
Цей збірник поклав початок наступної практиці розробки збірників законів. У ханьском Китаї в III - II ст. до н.е. проводилася величезна робота з опису, переписке, коментування та відновленню стародавніх законів. "Книга законів царства Вей" була в цей час доповнена ще поруч глав, зокрема нормами права про військовій справі, про державний конярства та про фінанси. 
Поява писаного закону не могло змінити властивий усьому древньому праву Китаю порядок, при якому безпосереднього наказом вищого особи, аж до правителя, або правилам моральності, зведеним у ранг загальноприйнятих встановлення Конфуцієм або його послідовниками, відводилося головне місце в регулюванні життєдіяльності китайського суспільства. Закони не витіснили і широко поширених в усі часи на громаду рівні норм звичайного права, що регулюють багато сторони суспільних відносин, зокрема Поземельні.