Спеціальні адміністративно-правові режими

Особливі умови, що тягнуть зміни в нормальній організації та здійсненні державного управління при збереженні належної керованості в екстраординарних ситуаціях, з одного боку, або для ефективного державного управління з урахуванням спеціалізації в деяких областях, - з іншого, обумовлюють необхідність особливого адміністративно-правового регулювання. Воно здійснюється за допомогою встановлення спеціальних адміністратив но-правових режимів, під якими розуміється особливий порядок діяльності субєктів, врегульований нормами даної галузі права, що виражається у встановленні законодавством певного поєднання юридичних засобів державно-владного впливу на конкретні галузі суспільних відносин в тимчасових і просторових межах. Такі режими можуть запроваджуватися законами та підзаконними актами з метою підтримання правопорядку, забезпечення функціонування управління на тих ділянках, де потрібні додаткові кошти для належного державного стану.

Адміністративно-правовий режим, якій властиво наявність ознак, що поєднують різні правові режими, все ж таки відрізняється своєрідністю власних ознак.Перш за все, спеціальне адміністративно-правове регулювання повязане з обєктами управлінської діяльності (режим управління дорожнім рухом, режим зберігання і переміщення культурних цінностей і т. п.), часом і місцем її здійснення (режим державного кордону), специфікою самих дій (режим воєнного чи надзвичайного стану), а найчастіше - поєднанням цих та ряду інших факторів. Адміністративно-правове регулювання характеризує управлінську діяльність і з нею повязує права та обовязки беруть участь у ній субєктів. По суті, вона являє собою комплекс певного виду державних управлінських відносин, регламентований адміністративно-правовими нормами і забезпечений сукупністю організаційно-правових засобів, що застосовуються в процесі здійснення державно-владної діяльності. Спеціальні адміністративно-правові режими відрізняються від загальних правових режимів, таких, наприклад, як режим законності, тим, що мають особливу значимість цілей і завдань регулювання суспільних відносин, спеціалізацію застосовуваних юридичних засобів, форм і методів та відображаються в системі встановлюваних прав і обовязків субєктів державного управління. Вони опосередковані методом адміністративно-правового впливу і базуються на специфічних принципах даної галузі права, а субєкти за своїм статусом займають юридично нерівні позиції.

Відмінності між спеціальними адміністративно-правовими режимами проявляються більшою чи меншою мірою централізованого імперативного впливу за допомогою застосовуваних заборон і позитивних зобовязування, пільг і дозволений, масштабів обмеження свободи громадян і організацій у реалізації ними субєктивних прав та інших можливостей досягнення певних інтересів, за часом і території дії , іншими критеріями. У всіх спеціальних режимах професор Д. Н. Бахрах розрізняє дві взаємоповязані сторони: змістовну і формальную1. Змістовна сторона - це причини і цілі існування режиму, його організаційні, економічні елементи, повязані з ним дії. Юридична (формальна) сторона - хто, на який термін, на якій території встановлює режим, процедура його введення, зміни, скасування, система "режимних" обовязків та прав.

Різноманітність адміністративно-правових режимів передбачає їх класифікацію.За критерієм мети режимів їх можна розділити на три великі группи2. Перша група охоплює адміністративно-правові режими для певних державних станів (надзвичайного стану, воєнного стану, охорони державного кордону, державних таємниць, дотримання митних правил, регулювання зовнішньоторговельної діяльності, включаючи протекціонізм, і т. д.). Друга група включає в себе функціональні адміністративно-правові режими, покликані забезпечувати функції управління і сфери діяльності (податкової, санітарної, екологічної та ін.) Третя група - легалізували режими, що стосуються як офіційної реєстрації юридичних та фізичних осіб, так і регламентації нормативних вимог до видів діяльності.