Екологічні правовідносини Специфіка екологічних правовідносин

Екологічне право являє собою специфічну галузь у системі сучасного права України. Ця специфіка обумовлена особливостями суспільних відносин, що складають його предмет - відносин у сфері взаємодії суспільства і природи. Будь-яка норма права безвідносно її галузевої належності має відповідати суті регульованого відносини, в іншому випадку її застосування ускладнюється або виключається. У той же час історія рясніє прикладами як одні й ті самі суспільні явища по-різному сприймалися в різні історичні епохи. Так, у недавньому минулому існувала кримінальна відповідальність за такі діяння, як дармоїдство або спекуляція. Нині ж поведінка людини, яка не займається трудовою діяльністю, є юридично байдужим, процедура а отримання прибутку з заняття торгівлею детально регламентована цивільним законодавством. Суть згаданих явищ залишилася незмінною, кардинально змінилася тільки їх оцінка суспільством, тобто в цілому зміст норм права в значній мірі субєктивно, чого не можна сказати про норми такої галузі, як екологічне право. В основі, здавалося б, субєктивного правового регулювання стосунків у сфері взаємодії суспільства і природи лежать обєктивні закони природи, чого не можна ігнорувати. Найбільш очевидне підтвердження - сучасний стан навколишнього середовища, яке визначається як екологічна криза. Можна зобовязати людини розорати будь-яку кількість цілинних земель, прорити будь-яку кількість каналів для зрошення пустелі, але не можна при цьому зобовязати грунту утриматися від вітрової ерозії, а Аральське море - від катастрофічного падіння рівня води.

Тому для правильного розуміння механізму дії екологічного права необхідно усвідомити специфіку його предмету, який складають відносини у сфері взаємодії суспільства і природи. Сьогодні можна говорити про двох формах такої взаємодії:

• історично першою (і тривалий час єдиною) була економічна форма взаємодії, вона зводиться до споживання людиною природи, тобто використання для задоволення своїх різноманітних потреб (природокористування);

• друга форма взаємодії, повною мірою усвідомлена до середини минулого століття, - екологічна, то є охорона природи в процесі її використання з метою збереження людини як біологічного виду, для чого потрібно збереження її природного місця існування.