Поняття і роль податків

Поява податків завжди повязують з виникненням держави, тож історія податків нараховує тисячоліття. Проте в сучасному розумінні податки стали розвиватися в період становлення та розвитку буржуазного суспільства, а принципи податкової системи були сформульовані економістом А. Смітом у кінці XVIII ст. У Росії термін "податок" не застосовували аж до середини XVIII ст. Для позначення фіскальних платежів використовувалися терміни "данину", "подати", тому, наприклад, податкова політика країни називалася податковий політикою. Вперше в літературі термін "податок" вживається в роботі "Про кріпосному стан селян в Росії" історика А. Я. Полєнова (1738 - 1816) в 1765 р. У науковому обігу і законодавстві термін "податок" утвердився лише в XIX в.

Зміст державного апарату управління і примусу потребує фінансових ресурсів, тому історично перша функція податків - фіскальна: вона створює умови для функціонування держави і обєктивні передумови для його втручання в економічні відносини, тобто обумовлює регулюючу функцію податків. Адже податки, як активний учасник перерозподільних процесів, роблять серйозний вплив на відтворення, стимулюючи або стримуючи його темпи, розширюючи або зменшуючи платоспроможний попит населення. Податки й їх функції відображають базисні відносини, які використовуються державою у податковій політиці. Держава надає сукупності організаційно-правових норм і методів керування оподаткуванням, що утворює податковий механізм, юридичну форму за допомогою податкового законодавства і регулює його, змінює співвідношення між двома названими функціями в залежності від конкретних соціально-економічних та політичних умов розвитку суспільства.

У суспільстві поширена в цілому негативне ставлення до податків. Опитування показують, що більшість висловлюється за зниження податків чи навіть за їх скасування. У радянський період, в 1960 р., була зроблена спроба поступового зниження, аж до відміни, податків із заробітної плати робітників і службовців. Тоді ця ідея була досить реальна чинності однотипності економічних умов, жорсткої регламентації рівня заробітку. Економічна реформа не тільки зберегла податки з населення, а й розширила їх фінансову роль.

Крім фінансової ролі податки мають і велике соціальне значення. При цьому мається на увазі не лише використання податків як інструменту впливу на певні суспільні процеси. Податки, особливо прямі, має значення в якості контрольного інституту, інституту конституційного права.

Деякі держави (Бруней, Кувейт, Катар) не стягують прямих податків, використання яких можна контролювати, а непрямі податки по суті приховують від кожного платника податків суму, яку він платить державі. Отже, необхідність податкової реформи диктується не лише економічними змінами, але і ламкої політичних відносин, становленням демократичної системи.

Нерозривний звязок держави з податками та її значення озвучено у відомій фразі Бенджаміна Франкліна: "Платити податки і померти повинен кожний". Саме навколо права вводити нові податки складалися громадянські права, розвивався парламентаризм. Сучасні конституційні системи в боротьбі складалися за здійснення повноважень парламенту у галузі фінансів. Після цього парламенти стали розглядатися як законодавчі органи, що є однією з основ демократичного ладу. Право представників народу погоджуватися чи не погоджуватися на стягнення податків - основне у фінансових повноваження парламенту. Таким чином, сама поява і розвиток податкового права повязано з демократизацією суспільства, ідеєю правової держави. З точки зору правової природи оподаткування є міра впорядкування, введення в певні рамки майнових відносин між учасниками суспільного виробництва і держави, тому основне завдання податкового права - захист права власності, підтримання балансу інтересів платника податків і держави. При цьому під захистом прав і законних інтересів учасників відносин у галузі оподаткування, з одного боку, розуміється оскарження актів податкових органів, дій (бездіяльності) їх посадових осіб (як форма захисту прав та інтересів платників податків і (або) платників зборів), і з іншого - захист права і законних інтересів держави, що здійснюється шляхом залучення винних до відповідальності осіб за вчинення податкових правопорушень.

Право парламенту як представника всього народу стверджувати податок не узгоджується з кожним конкретним членом суспільства, з його інтересами. Більш того, у багатьох країнах (в тому числі і в Російській Федерації) існує конституційна заборона на вирішення питань про оподаткування шляхом референдуму. Звідси - головна юридична риса податку: односторонній характер його встановлення. Стягнення податку для здійснення фінансової діяльність держави не повязано з індивідуальних потреб конкретного платника податків і не породжує зустрічного обовязку держави зробити що-небудь на його користь після сплати податку, тому податок є індивідуально безоплатним.

Податок стягується на умовах безповоротно. Принципу безповоротність не суперечить повернення податку у разі його переплати або як пільги, тому що держава визначає всі ці випадки в односторонньому порядку і вони не впливають на характер платежу в цілому. Односторонній рух коштів і його принципи прямо протилежні принципам цивільного обороту, тому приводним механізмом оподаткування може бути лише примус. У більшості випадків платник податків сплачує податок самостійно, але відступ від встановлених правил призводить до застосування санкцій.

Податок виступає засобом впорядкування фінансових відносин платника податків і держави. Однією зі сторін він вказує міру обовязки, а інший - міру дозволеного поведінки. Примусовий характер податку не заважає розглядати податок як спосіб захисту приватної власності від незаконних домагань скарбниці та її агентів, як засіб підтримки балансу прав і законних інтересів громадян та їх обєднань, з одного боку, суспільства і

держави, як виразника інтересів суспільства - з іншого. З цієї позиції Податковий кодегСс РФ (ст. 8 НК РФ) дає наступне визначення податку: податок - це обовязковий індивідуальний безоплатний платіж, що стягується з організацій і фізичних осіб у формі відчуження приналежних їм на праві власності, господарського відання або оперативного управління грошових коштів з метою фінансового забезпечення діяльності держави і (або) муніципальних утворень.

Дане визначення дозволяє відокремити податки від зборів і мита, при сплаті яких завжди присутня спеціальна мета та цінну платежу. Мета стягнення мита або збору полягає лише в покритті витрат установи, на чию користь сплачується мито, але на практиці досить часто плата за послуги перевищує повязані з послугами витрати, а в ряді випадків не платіж встановлюється ради покриття витрат, а сама дія визнається обовязковим ради стягнення платежу, наприклад, щодо встановлення різних реєстрації і т. п.

Різниця між митом і збором часто не проводиться. У Податковому кодексі РФ поняттям "збір" охоплюються як власне збори (платежі за володіння спеціальним правом), так і мита (платежі за вчинення юридично значущих дій). Відповідно до ст. 8 НК РФ під збором розуміється "обовязковий внесок, що стягується з організацій і фізичних осіб, сплата якого є однією з умов вчинення відносно платників зборів державними органами, органами місцевого самоврядування, іншими уповноваженими органами і посадовими особами юридично значимих дій, включаючи надання певних прав або видачу дозволів ".

Довгий відсутність в російському законодавстві чіткого розмежування понять "податок", "мито", "збір" призвело до встановлення традиції, за якою платіж, що є податком, може бути названо митом, збором, і навпаки. Ця обставина затушовує справжню природу

того чи іншого платежу, ускладнює його аналіз платником податку (іноді це робиться навмисно), створює загрозу порушення встановлених правил налоготворчества.