Поняття сімейного права та сімейне законодавство

Сімейне право - це сукупність норм, що регулюють особисті немайнові та повязані з ними майнові відносини громадян, що виникають із шлюбу, спорідненості, усиновлення, опіки та піклування над неповнолітніми, а також з прийняття дітей у сімю на виховання. Тим самим предметом сімейного права є сімейно-правових відносини, які, як правило, носять що триває характер і в яких чітко визначений субєктний склад: подружжя, діти, батьки, інші родичі, усиновителі, опікуни, піклувальники, особи, які взяли дитину в сімю на виховання . Права і обовязки, що виникають з даних відносин, є невідчужуваними і не передається.

Метод регулювання сімейно-правових відносин заснований на визнанні юридичної рівності учасників сімейних відносин та автономії їх волі, а також характеризується поєднанням диспозитивного та імперативного правового регулювання з деякою перевагою діспозітів-них почав, а також дозволений над заборонами.

Основні початку (принципи) сімейного права:

• визнання шлюбу, укладеного тільки в органах реєстрації актів громадянського стану (РАЦС);

• добровільність шлюбного союзу;

• рівність подружжя в сімї, в тому числі і в питаннях виховання неповнолітніх дітей;

• вирішення сімейних питань за взаємною згодою;

• пріоритет сімейного виховання дітей, турбота про їхнє добробуті і розвитку, забезпечення пріоритетного захисту їх прав та інтересів;

• забезпечення пріоритетного захисту прав та інтересів непрацездатних членів сімї.

Дані принципи мають не тільки теоретичне значення, оскільки покликані визначати основний зміст і цілі сімейно-правового регулювання, але й практичне, у звязку з тим, що є базою для тлумачення норм сімейного права та застосування аналогії в ньому.

Сімейне законодавство як джерело права сімейного володіє певною специфікою. У відповідності до ст. 72 Конституції РФ сімейне законодавство знаходиться в спільному веденні Російської Федерації і субєктів Російської Федерації. З цього випливає, що сімейно-право-ші акти можуть прийматися не тільки на федеральному рівні, але і на рівні субєктів Російської Федерації.

Конституція РФ, будучи джерелом сімейного права України, не лише визначає компетенцію федерального центру і субєктів Російської Федерації в області сімейного права, але також містить ряд правоустановленій базових, що знаходять своє подальше втілення в інших актах. Наприклад, в ній містяться положення про рівність прав і свобод чоловіка і жінки (ст. 19 Конституції РФ), про рівність прав та обовязків батьків по вихованню дітей і про обовязок повнолітніх працездатних дітей піклуватися про непрацездатних батьках (ст. 38 Конституції РФ).

Основним джерелом сімейного права є Сімейний кодекс РФ (СК), ухвалений Державною Думою РФ 8 грудня 1995, введений в дію з 1 березня 1996 р. і діє в даний час із змінами і доповненнями, внесеними до нього в 1997, 1998 і 2000 рр.. СК РФ складається з восьми розділів, серед яких: "Положення", "Укладення та припинення шлюбу", "Права та обовязки подружжя", "Права та обовязки батьків і дітей",

"Аліментні зобовязання членів сімї", "Форми виховання дітей, які залишилися без піклування батьків" і "Використання родинного законодавства до сімейних відносинах за участю іноземних громадян та осіб без громадянства", "Прикінцеві положення".

Відповідно до ст. 3 СК РФ, сімейне законодавство складається з Сімейного кодексу РФ та інших федеральних законів, що приймаються відповідно до них, а також із законів субєктів Російської Федерації. Крім Сімейного кодексу, ряд норм сімейного права міститься у Цивільному кодексі України (наприклад, ст положення. 256 ГК РФ про законний режим майна подружжя), більш того, у ст. 4 СК РФ йдеться про застосуванні цивільного законодавства до сімейним стосункам, не врегульованих СК РФ, якщо це не суперечить суті сімейних відносин. Норми сімейного права містяться і в таких законодавчих актах федерального значення, як Федеральний закон від 15 листопада 1997 "Про акти громадянського стану" (ФЗ далі про акти цивільного стану) 1, що встановлює правила реєстрації юридичних фактів, які є підставами виникнення, зміни та припинення сімейних правовідносин, Федеральний закон від 24 липня 1998 "Про основні гарантії прав дитини в РФ" 2 (ФЗ далі про основні гарантії прав дитини), визначальний основні напрямки державної політики в галузі забезпечення прав дитини та їх організаційно-правові основи, та ін

Серед підзаконних актів федерального значення як джерел сімейного права слід назвати Укази Президента РФ (наприклад, Указ Президента РФ від 14 травня 1996 "Про основні напрями державної сімейної полі-тики" +3) а також постанови Уряду РФ, які, головним чином, приймаються на виконання норм сімейного законодавства. Наприклад, необхідність прийняття

постанови Уряду РФ від 17 липня 1996 "Про прийомній сімї" 1 слід з по 2 ст. 151 СК РФ, з урахуванням того, що покликана суттєво конкретизувати відповідні положення Кодексу головним чином у сфері процесуальних особливостей передачі дитини в прийомну сімю, а також врегулювати питання матеріального утримання прийомної сімї.

Оскільки в силу ст. 72 Конституції РФ акти сімейного права можуть виходити і з субєктів Російської Федерації, останні мають право регулювати сімейні відносини в двох випадках: якщо ці відносини прямо віднесені Сімейним кодексом РФ до їх відання або якщо ці відносини безпосередньо СК РФ не врегульовані. Нормотворчість субєктів Російської Федерації в області сімейного права переважно зводиться до врегулювання питань зниження у виняткових випадках шлюбного віку, а також до організації роботи органів опіки та піклування.

Оскільки відповідно до п. 4 ст. 15 Конституції РФ міжнародні договори Російської Федерації є частиною її правової системи, то у випадку, якщо положення такого міжнародного договору вступають в протиріччя з положеннями СК РФ або іншого сімейно-правового акта, застосовуються норми міжнародного договору. Це відноситься як до міжнародних конвенцій, учасницею яких є Росія, так і до двустроннім угод про правову допомогу у цивільних та сімейних справах. Чинні норми російського сімейного права у цілому витримано в дусі таких міжнародно-правових документів, як: Загальна декларація прав человека2, Міжнародний пакт про громадянські та політичні права від 16 грудня 1966 р.3, Конвенція про права дитини від 20 листопада 1989 р., 4 Конвенція СНД про правову

допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах від 22 січня 1993 р.1 та ін

Сімейне право покликане регулювати сімейно-правових ші відносини, і, визначаючи його як систему норм, що а не галузь в системі права, ми віддаємо данину дискусії у вітчизняній юридичній науці про місце сімейного права в системі права Росії, одні з учасників якої визнають її самостійною галуззю права, а інші вважають підгалузь цивільного права.