Правове регулювання зайнятості населення

Зайнятість - це діяльність громадян, повязана із задоволенням особистих і суспільних потреб, не

суперечить законодавству Російської Федерації і приносить, як правило, їм трудовий дохід. Правові основи зайнятості населення в Російській Федерації містяться в Законі РФ від 19 квітня 1991 "Про зайнятість населення в Російській Федерації" з подальшими змінами і доповненнями. Законодавство про зайнятість ставить перед собою мету створити цивілізований баланс попиту та пропозиції праці на ринку робочої сили, а також забезпечити належне здійснення права громадян на працю і захист від безробіття.

З метою сприяння повної, продуктивної і вільно обраної зайнятості населення держава здійснює:

• розробку заходів фінансово-кредитної, інвестиційної та податкової політики, спрямованих на раціональне розміщення продуктивних сил, підвищення мобільності трудових ресурсів, розвиток тимчасової та самостійної зайнятості, заохочення застосування гнучких режимів праці, та інших заходів, що сприяють збереженню і розвитку системи робочих місць;

• правове регулювання у сфері зайнятості на основі дотримання законних прав та інтересів громадян та вiдповiдних державних гарантій, подальше вдосконалення законодавства про зайнятість населення;

• розробку та реалізацію федеральної і територіальних програм сприяння зайнятості населення;

• створення федеральної державної служби зайнятості населення.

Саме Федеральна державна служба зайнятості населення та її територіальні органи здійснюють розробку та реалізацію державної політики в галузі сприяння зайнятості населення, тим самим забезпечуючи належне виконання законодавства в даній сфері. Дана служба здійснює повноваження з:

• оцінки стану і прогноз розвитку зайнятості населення, інформування про положення на ринку праці;

• розробки та реалізації федеральної, територіальних (обласних, районних, міських) та іншого

цільових програм сприяння зайнятості населення, включаючи програми сприяння зайнятості громадян, що знаходяться звільнення під ризиком, а також громадян, які особливо потребують соціального захисту і зазнають труднощів у пошуку роботи;

• сприяння громадянам у пошуку підходящої роботи, а роботодавцям - у підборі необхідних працівників;

• організації при необхідності професійної орієнтації, професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації безробітних громадян;

• здійснення соціальних виплат у вигляді допомоги по безробіттю, стипендії у період навчання по напряму органів служби зайнятості, надання матеріальної та іншої допомоги безробітним громадянам і членам сімей безробітних, які перебувають на їх утриманні.

Відповідно до п. 5. ст. 15 закону про зайнятість послуги, повязані зі сприянням зайнятості громадян, надаються органами служби зайнятості безкоштовно.

Згідно з положеннями ст. 2 закону про зайнятість зайнятими вважаються громадяни:

• працюють за трудовим договором (контрактом), у тому числі виконують роботу за винагороду на умовах повного або неповного робочого часу, а також мають іншу оплачувану роботу (службу);

• займаються підприємницькою діяльністю;

• зайняті в підсобних промислах і реалізують продукцію за договорами;

• виконують роботи за договорами цивільно-правового характеру, предметами яких є виконання робіт і надання послуг, у тому числі за договорами, укладеними з індивідуальними підприємцями, авторським договорами, а також є членами виробничих кооперативів (артілей);

• обрані, призначені або затверджені на оплачувану посаду;

• що проходять військову службу, а також службу в органах внутрішніх справ, установах і органах кримінально-виконавчої системи;

• проходять очний курс навчання в загальноосвітніх закладах, установах початкової професійної, середньої професійної та вищої професійної освіти та інших освітніх установах, включаючи навчання за напрямом Федеральної державної служби зайнятості населення;

• тимчасово відсутні на робочому місці в звязку з непрацездатністю, відпусткою, перепідготовкою, підвищенням кваліфікації, припиненням виробництва, викликаної страйком, призовом на військові збори, залученням до заходів, повязаних з підготовкою до військової служби, виконанням інших державних обовязків чи іншими поважними причинами;

• які є засновниками (учасниками) організацій, за винятком засновників (учасників) громадських і релігійних організацій (обєднань), благодійних та інших фондів, обєднань юридичних осіб (асоціацій і союзів), які не мають майнових прав по відношенню до цих організацій.

У свою чергу, відповідно до ст. 3 закону про зайнятість безробітними визнаються працездатні громадяни, які не мають роботи і заробітку, зареєстровані в службі зайнятості з метою пошуку підходящої роботи та готові приступити до неї. При цьому в якості заробітку не враховуються виплати вихідної допомоги і зберігається середнього заробітку громадянам, звільненим з організацій (з військової служби) незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності у звязку з ліквідацією, скороченням чисельності або штату.

Згідно з чинними законодавством безробітними ні за яких обставин не можуть бути визнані особи, які:

• не досягли 16-річного віку;

• отримують пенсії по старості (за віком) і за вислугу років;

• відмовилися протягом 10 днів з дня їх реєстрації в органах служби зайнятості з метою пошуку підходящої роботи від двох варіантів підходящої роботи або, у разі відсутності спеціальності, від варіантів отримання професійної підготовки;

• не зявилися без поважних причин протягом 10 днів з дня їх реєстрації з метою пошуку підходящої роботи в органи служби зайнятості для пропозиції їм підходящої роботи, а також не зявилися в строк, встановлений органами служби зайнятості для реєстрації їх як безробітних;

• засуджені за рішенням суду до виправних робіт без позбавлення волі, а також до покарання у вигляді позбавлення волі;

• представили документи, які містять завідомо неправдиві відомості про відсутність роботи і заробітку, а також надали інші недостовірні дані для визнання їх безробітними.

Рішення про визнання громадянина безробітним приймається службою зайнятості за місцем проживання громадянина не пізніше 11 днів з моменту предявлення службі зайнятості паспорта, трудової книжки або документів, які їх замінюють, а також документів, що засвідчують його професійну кваліфікацію, довідку про середній заробіток за останні два місяці за останнім місцем роботи, а для вперше шукають роботу і не мають професії (спеціальності) - паспорта та документа про освіту. При цьому громадянин визнається безробітним з дня предявлення зазначених документів.

При неможливості надання органами служби зайнятості підходящої роботи громадянам протягом 10 днів з дня їх реєстрації з метою пошуку підходящої роботи ці громадяни визнаються безробітними з першого дня предявлення зазначених документів.

Статус безробітного ліквідується в міру подисканія підходящої роботи, якої, згідно зі ст. 4 закону про зайнятість, є така робота, яка відповідає професійної придатності працівника з урахуванням рівня його професійної підготовки, попередньої роботи, стану здоровя, транспортної доступності робочого місця. Підходящої не може вважатися робота, якщо:

• вона повязана зі зміною місця проживання без згоди громадянина;

• умови праці не відповідають правилам і нормам з охорони праці;

• запропонований заробіток нижче середнього заробітку громадянина, обчисленого за останні три місяці, за останнім місцем роботи.

Особам, визнаним у встановленому порядку безробітними, яким у встановлений термін не була запропонована підходяща робота, виплачується допомога з безробіття, розмір і порядок виплати якого регулюється законом про зайнятість, а також прийнятими на його виконання підзаконними актами.