Види земельних відносин

Тепер, коли зясовано, що є обєктами земельних відносин, слід звернутися до питання про те, у звязку з чим вони виникають. Перш за все, земельні відносини виникають з приводу використання земельних ділянок. Однак якщо якийсь субєкт відчуває потребу у використанні земельної ділянки, не володіючи таким, йому потрібно спочатку вступити у відносини з придбання права на що цікавить його ділянку. Нарешті, в процесі використання ділянки землекористувач неодмінно вступає у відносини щодо його охорони.

Таким чином, предмет земельного права утворюють три групи різних за змістом відносин.

Перша група - відносини з придбання прав на земельної ділянки.Ці відносини поділяються на дві підгрупи - залежно від того, яким регламентуються законодавством. По-перше, права на землю виникають на підставах і в порядку, передбачених цивільним законодавством. Маються на увазі купівля-продаж, міна, дарування та інші угоди: спадкування земельних ділянок, що належать громадянам; передача ділянок в статутний капітал засновуваних юридичних осіб і т. д. По-друге, можливо на придбання прав земельні ділянки на підставах та в порядку, передбачених власне земельним законодавством. Тут мова йде про надання ділянок публічним власником (державою чи муніципальним утворенням) приватній особі. Найбільш яскравий приклад такої ситуації - приватизацію земельної ділянки.

Друга земельних група відносин - відносини щодо використання земельних ділянок.Хоча земельної ділянки використовуються як засоби виробництва, специфіка відносин з їх використання, як вже зазначалося, визначається насамперед природними якостями. Згідно з п. 3 ст. 209 ЦК України власник земельної ділянки вільно використовує його, якщо це не порушує прав та законних інтересів інших осіб і не завдає шкоди навколишньому середовищу. З вищенаведеної норми можна вивести два мають велике значення слідства.

По-перше це стосується заборони власнику земельної ділянки завдавати шкоди навколишньому середовищу. На перший погляд він має надмірне значення, так як заборона на заподіяння шкоди навколишньому середовищі можна віднести до загально. У той же час зміст його зводиться до того, що він обмежує у своїх діях таку категорію осіб, як власники земельних ділянок. За загальним правилом, власнику майна притаманне правомочність розпорядження своїм майном, у тому числі - шляхом погіршення його стану аж до знищення. Однак щодо розпорядження земельною ділянкою вирішальне значення має не

те, що суб "єкт права є власником, бо, що обєктом права власності є земельна ділянка - природний обєкт, тобто частина навколишнього середовища. Таким чином, зміст норми п. 3 ст. 209 ГК РФ у тому, що власник земельної ділянки не має право заподіювати шкоду самому земельній ділянці, попри те, що той - його власність.

Друге, не менш значима наслідок, що випливає з розглянутої норми, полягає в тому, що заборону, встановлений для власника, поширюється на всіх землекористувачів незалежно від титулу, на якому вони використовують земельну ділянку. Оскільки право власності - основне майнове право, найбільш широке за змістом, тут діє відомий з часів римського права принцип: "Ніхто не може передати іншому більше прав на річ, ніж має сам". Таким чином, цінність землі як природного обєкта зумовлює обмеження в його використанні. Однак для повного розуміння специфіки стосунків з використання земельних ділянок необхідно також мати на увазі, що відповідно до ст. 7 ЗК РФ землі в Російській Федерації сім підрозділяються на категорій за цільовим призначенням. Кожен конкретний земельна ділянка використовується відповідно до встановленого для нього цільового призначення, виходячи з якого визначається його правовий режим, тобто сукупність правил використання. Невиконання обовязки щодо цільового використання земельної ділянки вилучити застосування до правопорушника заходів юридичної відповідальності.

Третя група земельних відносин - відносини з охорони земельних ділянок.У ст. 13 ЗК РФ наводиться перелік заходів з охорони земель, проведення яких - обовязок усіх землекористувачів. Це, наприклад, заходи щодо збереження родючості грунтів, захисту земель від водної й вітрової ерозії і т. д. Термін "охорона" в російському праві неоднозначний. Охорона власником свого майна є складовою частиною що лежить на ньому тягаря власності, тобто в даному випадку діяльність з охорони здійснюється в майнових інтересах самого правовласника. Прикладом може слугувати будівництво власником паркану навколо належного йому земельної ділянки. Якщо ж говорити про охорону земельної ділянки як про обовязок землекористувача (особи, яка використовує ділянку, незалежно від права, що лежить в основі використання), то ця діяльність здійснюється виходячи з екологічних інтересів суспільства, тобто крім обмеження можливостей володаря права на земельну ділянку по його використання, в силу чого він зобовязаний утримуватися від вчинення певних дій, встановлюються обовязки з охорони ділянки, через що він зобовязаний здійснювати певні дії.