Юридично значущі обставини в трудовому праві

Процес застосування норм трудового права протікає за визначеними в законодавстві правилами. В даний час ці правила визначаються цивільним процесуальним законодавством. Кожен правопріменітель повинен володіти технікою застосування норм права, інакше його рішення не може стати правовою.

При винесенні рішення на підставі норм трудового права правопріменітель зобовязаний визначити юридично значимі обставини, які є в зміст цих норм. Обставина є юридично значимим, якщо воно закріплене в змісті правової норми, і без його перевірки дана норма не може бути правильно застосована.

У звязку з викладеним правопріменітель при прийнятті правового рішення зобовязаний зясувати, які виникають відносини, хто є їх учасниками, якими нормами права вони повинні бути врегульовані. Потім правопріменітель зі змісту цих норм виділяє юридично значимі обставини, що підлягають перевірці під час прийняття правового рішення. Відсутність даних про перевірку хоча б одного юридично значущої обставини, що є у змісті правової норми, що підлягає застосуванню, дозволяє визнати винесене рішення незаконним і не-обгрунтованим.

Після визначення юридично значимих обставин, що входять в предмет прийняття правового рішення, правопріменітель зобовязаний провести їх перевірку на предмет підтвердження і спростування відносності, допустимими, достовірними і достатніми, з його точки зору, доказами. У разі підтвердження юридично значущої обставини сукупністю відносяться, допустимих, достовірних і достатніх доказів, воно перетворюється на юридичний факт, який може бути покладений в основу для прийняття правового рішення. При підтвердженні кожного юридично значущої обставини, що входить в предмет прийняття правового рішення, сукупністю перерахованих доказів правові норми підлягають застосуванню зі знаком плюс. У ситуації, коли хоча б одне юридично значима обставина в силу недостатності доказової бази не перетворилося на юридичний факт, правові норми, з яких витягнуті юридично значимі обставини в процесі прийняття правового рішення, діють зі знаком мінус.

Розглянута формула дії права застосовується правопріменітелямі при прийнятті будь-якого правового рішення. Причому при застосуванні норм трудового права як правопріменітелей виступають не тільки судові органи, але й органи державного контролю за дотриманням трудового законодавства, представники роботодавців і працівників.

Виявлення юридично значимих обставин при застосуванні норм трудового права має свої особливості. Зокрема, трудове законодавство дозволяє застосовувати норми права, що встановлюють додаткові пільги та переваги для працівників. Причому ці норми можуть бути застосовані незалежно від юридичної сили правового акта, у змісті якого вони знаходяться. Тому при застосуванні норм трудового права, що конкурують між собою, юридично значущим обставиною є відображення в них інтересів працівників.

У ряді випадків реалізація норм трудового права залежить від розсуду працівників. Наприклад, працівники без їхньої згоди не можуть бути залучені до надурочних робіт, робіт у вихідні й неробочі святкові дні. При застосуванні цих норм у якості юридично значущої обставини виступає добровільність волевиявлення працівника на виконання робіт даного виду. Причому волевиявлення працівника у разі виникнення спору може бути підтверджена виключно письмовими доказами. Інші докази в даному випадку не визнаються допустимими.

Особливістю регламентації відносин, що входять в предмет трудового права, є можливість укладення договорів про працю, які є правовими актами. При регулюванні зазначених відносин у договірному порядку юридично значимими визнаються наступні обставини:

- Наявність добровільного волевиявлення учасників договірного регулювання;

- Наявність повноважень на здійснення договірного регулювання відносин,
складають предмет трудового права;

- Відсутність у договорах про працю умов, що порушують права і свободи людини і
громадянина, гарантовані в законодавстві.

Відмінною рисою визначення та перевірки доведеності юридично значущих обставин, що є в нормах трудового права, є участь в цьому процесі не тільки повноважних державних органів, але і представників роботодавців. Представники роботодавця видають накази (розпорядження) на підставі норм трудового права. Якщо в наказі неправильно визначені юридично значимі обставини, відсутні докази, що підтверджують перехід цих обставин у категорію юридичних фактів, то він не може бути визнано законним і обгрунтованим.

У звязку з викладеним особи, що застосовують норми трудового права, зобовязані діяти за формулою, що полягає у визначенні юридично значимих обставин та їх перевірці на предмет підтвердження і спростування відносності, допустимі, достовірними і достатніми, з їхньої точки зору, доказами. Рішення, прийняте без застосування цієї формули, не можна визнати правовим. Тому правильне визначення юридично значимих обставин при застосуванні норм трудового права є неодмінним атрибутом правового рішення.