Право міжнародних організацій
Право міжнародних організацій - це галузь міжнародного публічного права, принципи і норми якого регламентують порядок створення та діяльності міжнародних організацій, їх взаємини з іншими субєктами цього права.
Міжнародна організація - це обєднання держави відповідно до норм міжнародного права і на основі міжнародного договору для здійснення співробітництва в політичних, економічних, культурних та інших областях, що має необхідну для цього систему органів, права й обовязки, похідні від прав і обовязків держав. Коротше - це організація, заснована договором держав-членів, що надали їй статус міжнародної організації. Від міждержавних організацій слід відрізняти неурядові міжнародні організації, які створюються юридичними і фізичними особами різних країн і реєструються в одному або декількох державах як юридичної особи. Такі організації не є субєктами міжнародного права.
Міжнародні організації можуть носити різні найменування: "організація", "фонд", "союз", "агентство", "центр" та ін Правовою основою міжнародних організацій є "правила організації": установчі акти організації (статути), прийняті відповідно до них рішення і резолюції.
Установчі акти є "договорами", але договорами особливого роду. Це стосується в першу чергу до особливого порядку участі та припинення участі в договорі. Стати членом організації можна тільки в результаті процедури прийому. Функції та повноваження закріплені організації її Статутом.
Міжнародні організації можна класифікувати за низкою критеріїв:
1) в залежності від кола членів організації розрізняють:
Загальні • (універсальні), тобто потенційно розраховані на участь усіх держав;
• регіональні, тобто відкриті тільки для держав певного географічного району (Організація африканської єдності, Ліга арабських держав, Рада Європи тощо);
2) в залежності від характеру "компетенції" організує
ції діляться на володіють:
• загальної компетенції. Це означає, що компетенція не обмежена будь-якої однією сферою співробітництва (ООН, СНД);
• спеціальної компетенції (Міжнародна морська організація).
Більшість міжнародних організацій є міжнародними та не мають наддержавної владою. Разом з тим деякими рисами наднаціональної організації мають спеціалізовані організації (приміром, досить жорстко забезпечують дотримання норм своїх Міжнародна організація громадянської авіації (ІСАО). Порушення їх фактично означає неможливість відповідної діяльності в міжнародному масштабі.
ООН становить собою ядро глобальної системи міжнародних організацій. Її Статут був першим актом, який закріпив основні цілі та принципи міжнародного правопорядку. Не випадково Статут ООН нерідко називають Конституцією міжнародної спільноти. ООН є міждержавної організацією. До неї входять майже всі держави світу. Її головними органами є: Генеральна Асамблея, Рада Безпеки, Економічна і Соціальна Рада, Рада з Опіки, Міжнародний Суд і Секретаріат.
Генеральна Асамблея - це представницький органу ООН, має право обговорювати будь-які питання або справи в межах Статуту. В результаті розгляду вона робить рекомендацію як членам ООН, так і її органів. Для всіх органів ООН, крім Ради Безпеки та Міжнародного Суду, такі рекомендації є обовязковими. Асамблея може рекомендувати заходи мирного залагодження будь-якій ситуації, які могли б порушити загальне благополуччя між державами. До основних функцій Асамблеї віднесено також сприяння міжнародному співробітництву в політичній галузі і заохочення прогресивного розвитку міжнародного права.
Всі головні структури ООН, включаючи і Рада Безпеки, представляють Асамблеї доповіді про свою діяльність. Вона підтверджує бюджет ООН і визначає внески членів ООН. Асамблея обирає на 2 роки 10 непостійних членів Ради Безпеки, всіх членів Економічної та Соціальної Ради (ЕКОСОР). Вона стверджує допоміжні органи.
Рада Безпеки. Він складається з 15 членів: +5 постійних (Великобританія, Китай, Україна, США і Франція) і 10 непостійних.
Рішення з процедурних питань приймаються більшістю в 9 голосів. З інших питань необхідно зібрати не менше 9 голосiв, але це число повинно обовязково включати голоси постійних членів.
На Раду Безпеки покладена головна відповідальність за підтримання миру і безпеки. Саме Рада визначає наявність будь-якої загрози миру або акту агресії. Рада є головним виконавчим органом ООН. Рада може винести рекомендації, але має право і прийняти рішення про заходи примусу до правопорушників (невійськові і військові заходів).
До невійськових заходів віднесені повна або часткова перерва економічних відносин, залізничних, морських, повітряних і інших засобів комунікації, а також розрив дипломатичних відносин.
Військові заходи включають демонстрацію, блокаду чи інші операції повітряних, морських, або сухопутних сил держав-членів ООН.
Усі країни-члени ООН зобовязані надати в розпорядження Ради необхідні військові сили і забезпечити їх діяльність. З цією метою укладаються спеціальні угоди. Для надання допомоги Раді існує Військово-Штабной Комітет, що складається з представників постійних членів.
Економічна і Соціальна Рада (ЕКОСОР) несе відповідальність за виконання функцій, покладених на чолі IX Статуту ООН "Міжнародне економічне і соціальне співробітництво". Він складається з 54 членів, що обираються Генеральною Асамблеєю строком на 3 роки.
ЕКОСОР проводить дослідження та складає доповідь з міжнародних питаннях, повязаних з економікою, соціальною сферою, культурою, освітою, охороною здоровя і т. д. ЕКОСОР дає свої рекомендації Асамблеї, членам ООН. Не менш 50% всіх резолюцій Асамблеї відносяться до сфери ЕКОСОР.
Рада з Опіки був заснований для контролю за системою опіки, створеної для управління залежними територіями. Але вже до 1975 року всі колишні підопічні території здобули незалежність. Відтепер Рада збирається на свої сесії лише в міру необхідності. До Ради з опіки входять 5 постійних членів Ради Безпеки (Росія, Китай, Франція, Великобританія, США).
Секретаріат. Персонал Секретаріату призначається Генеральним секретарем ООН. Співробітники Секретаріату є міжнародними чиновниками і не повинні отримувати вказівок від урядів країн їх проживання.
Головна функція Секретаріату полягає в обслуговуванні діяльності ООН, включаючи підготовку необхідних матеріалів. Генеральний секретар подає Асамблеї щорічний звіт про роботу ООН, який містить і пропозиції щодо її вдосконалення.
Міжнародний Суд. Правову основу його діяльності становить його Статут, що входить до Статуту ООН у якості невідємної частини. Суд складається з 15 суддів, що обираються Генеральною Асамблеєю і Радою Безпеки строком на 9 років. Склад Суду в цілому забезпечує представництво основних правових систем світу. Крім розгляду спорів між державами Суд виносить консультативні висновки за запитом Асамблеї та Ради Безпеки.