Заходи довіри і контролю

Колективна безпека - це система спільних заходів держав для запобігання та усунення загрози миру та придушення актів агресії. Можна виділити загальну систему колективної безпеки і регіональні системи.

В основі загальної системи колективної безпеки - Статут ООН. Він передбачає, що у випадку виникнення вогнища гострої напруженості, Рада Безпеки спочатку кваліфікує ситуацію як можливу загрозу миру, порушення миру або акт агресії. Відповідно до ст. 40 Статуту ООН він може наказати тимчасові заходи для запобігання погіршення ситуації. Після цього в дію вступає ст. 41 про санкції без застосування військової сили - перерви економічних відносин, транспортних сполучень, розрив дипломатичних відносин. Після цього, відповідно до ст. 42, можливе застосування збройних санкцій. Миротворчі операції ООН придбали в останні роки значного розмаху. Миротворчість означає операції збройних сил без застосування зброї, за винятком випадків самооборони.

Статут ООН містить спеціальну главу (VIII) про регіональні угоди та органах для вирішення питань, що відносяться до підтримання миру і безпеки, які є придатними для регіональних дій. Так, у будапештському документі 1994 р., на основі якого створена організація з безпеки і співробітництва в Європі вказано, що її мета - збільшення внеску в безпеку, стабільність і співробітництво регіонів. Значну увагу приділено питанням безпеки і в Статуті СНД.

Саме поняття "заходи зміцнення довіри" було введено в обіг Заключним актом НБСЄ (Рада безпечного співробітництва в Європі). Він передбачає повідомлення про військову діяльність і спостереження за нею. У 1986 р. в рамках НБСЄ сторони домовилися про завчасне повідомлення про навчаннях та маневрах, запрошення спостерігачів на вчення і маневри.