Державний апарат та механізм держави

Для здійснення функцій держави створюються спеціальні структури, які мають чітко упорядковану організацію і функціонують, будучи включеними в єдиний державний механізм. Найважливіший елемент складовою будь-якої держави - його апарат. Державний апарат - цілісна, ієрархічно організована система органів, посадових і службових осіб, практично здійснюють державну владу і функції держави, за допомогою яких досягається, які перед нею на різних етапах розвитку цілі і завдання. У вузькому розумінні державний апарат - це сукупність виконавчих (адміністративних) органів влада, що виконують управління державою повсякденне. Державний апарат - складова частина механізму держави. Обидва ці поняття нерідко ототожнюють, що не точно.

Поняттям "державний апарат" охоплюється система державних органів, наділених владними повноваженнями для реалізації визначеної компетенції та необхідними засобами для здійснення завдань державного управління в конкретних сферах. Поняття механізм держави включає діяльність різних державних інститутів і організацій, озброєних сил, використання матеріальних коштів державної влади, за допомогою яких здійснюється державна влада, виконуються основні функції держави. В основі побудови державного апарату і функціонування державного механізму лежать обєктивні і субєктивні чинники. Вони визначають найбільш важливі особливості його внутрішньої будови, структури, характеру, форм і методів діяльності, значною мірою сприяють зєднанню його різних складових ланок у єдину систему. На структуру та принципи функціонування державного апарату і механізму держави впливають такі фактори, які мають економічний, політичний, історичний, релігійне і інше значення. Сутнісні та функціональні зміни з неминучістю вимагають вдосконалення державного апарату і механізму держави, появи нових державних органів.

Інститут державних органів - структурна організація державного апарату. Систему державних органів визначають норми державного (конституційного) права. У конституційному сенсі державні органи Російської Федерації - це політико-правові установи, що займають своє, суворо певне місце в системі державної влади у відповідності зі способом її здійснення (за принципом поділу влади) та розмежуванням предметів ведення і повноважень між Російською Федерацією і субєктами Російської Федерації. Державним органом може бути одна посадова особа

(президент) або певним чином організована група посадових осіб (парламент, уряд).

Специфічно державні органи в державному апараті володіють у конкретних справах. Але серед що відносяться до держави органів є такі, які виконують господарсько-виробничі, соціально-культурні й інші завдання, не маючи владних повноважень, - державні організації, установи, підприємства. Зміст діяльності державного апарату, всіх його підрозділів складає управлінську, організаційна робота, покликана забезпечити належну організованість та ефективне функціонування всіх сфер суспільного життя. Форми цієї діяльності багато в чому залежать від того, в якій мірі використовуються в управлінні закони, правові механізми. Вони можуть бути як правовими, тобто мають юридичний характеру, будучи загальнообовязковими для всіх субєктів, викликаючи державно-обов `язкові наслідки, так і безпосередньо управлінськими, тобто не мають юридичного характеру. Реалізація державно-владних повноважень, притаманних державним органам, здійснюється шляхом заміщення створених в них державних посад.

Інститут державної посади - структурна одиниця, первинна ланка в здійсненні конкретної частини повноважень, які реалізуються державним органом. Засновані в структурі державних органів державні посади в свою чергу заміщаються апаратом категорії осіб, які наділяються законом спеціальним статусом - державних службовців.

Визначення кола осіб, які наділяються статусом державних службовців, відноситься до компетенції законодавця, який виходить з політичної доктрини, покладеної в основу формування законодавства. У сучасному світі існує два підходи до законодавчого визнання державними службовцями: широкий і вузький. Широкий - всі працівники державної сфери, так звані бюджетники. Вузький - тільки службовці, що здійснюють реалізацію державно-владної компетенції державних органів. Російським законодавством втілений вузький підхід.

Розглядаючи державний апарат як єдину систему, слід врахувати її ускладнену структуру, яка включає низку приватних систем. Кожна така система складається з однорідних за своїми функціями, внутрішньою будовою, безпосереднім цілям, видами виконуваної діяльності, обсягом владних повноважень і компетенції державних органів. Найбільш важливі приватні системи сучасного державного апарату - система органів законодавчої влади, систему органів виконавчої влади, система органів судової влади, система органів прокуратури. Принципи і норми їх організації та функціонування знаходять своє законодавче закріплення в конституційних актах і спеціальних законах. У числі загальних принципів слід позначити: оптимальність, ефективність, законність і конституційність, професіоналізм та компетентність державних службовців, етичність.

Діяльність державного апарату залежить від прийнятої державно-правової доктрини. Так, характер здійснення державного управління прямо залежить від того, яка висунута на перший план доктрина держави і права, яка ідеологія панує в даному суспільстві: "держави нічного сторожа", "держави диктатури пролетаріату", "соціал-націоналістичного держави", "загальнонародної держави і права "," держави загального благоденства "," правової держави "," соціальної держави "і т. д. Нині в Конституції РФ, так само як і в конституціях ряду інших країн, зізнається "ідеологічне різноманіття" (ст. 13).

Держава через систему уповноважених на те органів створює правові норми, що гарантує їх дотримання і забезпечує їх охорону. Тим самим він прямо впливає на право, формує його. У свою чергу право надає

обернений вплив на державу. Право повязує державні органи конституційними та іншими нормами, обмежує рамками законними активність застосування ними владних повноважень, впорядковує їх діяльність, створюючи передумови для їх соціальної корисності та ефективності. У процесі державного управління на правовій основі реалізуються функції держави. У державному управлінні перетворюється і сама держава, тому що в цьому процесі знаходять вираз і здійснення своєї субєктності всі соціальні та правові інститути.

Існуючи протягом тисячоліть, державний апарат змінюється разом з розвитком товариства, знаходиться в нерозривному взаємозвязку проявляються взаємовідносин держави, суспільства і особистості.