Поняття, структура і види правовідносин

Людина, будучи членом суспільства, займаючи в ньому певну нішу, завжди реалізує різні соціальні ролі, виступаючи в залежності від конкретних обставин в якості члена сімї, працівника, споживача, виборця, пасажира, платника податків і т. д. У звязку з цим людина протягом всього життя набуває різні відносини з державою, іншими індивідуумами, організаціями, суспільством в цілому. Ці відносини, іменовані громадськими чи соціальними, дуже різноманітні за своїм характером, властивостями, мають різні сторони та форми зовнішнього виразу. Вони можуть носити характер моральних, політичних, національних та інших відносин. Найбільше ж значення набувають відносини юридичного характеру - відносини, що охоплені правовим регулюванням. Вони традиційно іменуються правовідносинами.

Правовідносини можуть виникати в усіх сферах суспільного життя, регулюючи взаємовідносини людей в області виробництва, розподілу і споживання матеріальних благ, праці, зайнятості, освіти, шлюбу та сімї і т. д. Однак далеко не всі суспільні відносини можуть бути врегульовані нормами права. Купувати юридичну форму можуть лише відносини, в основі яких лежать акти поведінки, що мають соціальну значимість. Коли ж справа стосується думок і почуттів, що а також вчинків та подій, які не мають соціально значущих наслідків, то правовим регулюванням вони охоплені бути не можуть. Наприклад, в сімейних відносинах юридичну природу набувають найбільш важливі відносини, що мають соціальну значимість: взаємні права та обовязки подружжя, батьків і дітей і т. д. Відносини ж морального характеру здебільшого залишаються за рамками правового регулювання.

Правовідносини - це найбільш важливі суспільні відносини, що визначаються нормами права. Значення правовідносин в тому, що вони проектують і перекладають загальні правила, встановлені правовими нормами, у конкретні субєктивні права і обовязки учасників суспільних відносин. Це означає, що загальні юридичні права та обовязки стають приналежністю конкретних осіб і набувають форми конкретних правовідносин.

Отже, правовідносини - це найбільш значимі суспільні відносини, врегульовані правовими нормами, в яких учасники повязані між собою взаємними юридичними правами та обовязками, що охороняються державою.

До числа найважливіших ознак правовідносин, що відрізняють їх від інших відносин соціального характеру відносяться наступні.

1.  &nbsp Правовідносини завжди складаються на основі правових норм, що містяться в статтях нормативно-правових актів, що виступають в якості бази для виникнення і здійснення конкретних відносин між різними особами. Сторони правовідносин наділяються конкретними юридичними правами та обовязками, у загальній формі закріпленими в нормах права: їх поведінка будується відповідно до даних правами та обовязками. За допомогою правовідносин вимоги правових норм втілюються в життя.

2. Учасники правовідносин наділяються взаємними юридичними правами та обовязками. Якщо один субєкт правовiдносин наділений правом, то на іншого покладається юридичний обовязок. Так, за договором купівлі-продажу покупець має право вимагати від продавця річ належної якості, а продавець зобовязаний згідно з законом виконати його вимоги.

3. Правовідносини завжди носять індивідуально-вольовий характеру. З одного боку, вони виникають на основі правових норм, які є продуктом свідомо-вольової діяльності людей (правотворческих органів). З іншого боку, учасники правовідносин реалізують передбачені нормами права і обовязки також за допомогою своїх вольових, свідомих дій.

4. Правовідносини охороняються державою, а в необхідних випадках - примусово їм забезпечуються. Держава, гарантуючи можливість реалізації різних юридичних норм, що створює необхідні економічних, політичні, соціальні та інші умови для цього. Якщо ж порушуються субєктивні права і залишаються нереалізованими належні обовязки учасників правовідносин, держава приймає примусові заходи до їхнього забезпечення.

Всі види правовідносин можуть бути класифіковані по різних підставах.

По функціях, які виконують правові норми, які лежать в основі тих чи інших правовідносин, вони можуть бути поділені на:

• регулятивні, що виникають у сфері регулювання позитивних різних явищ суспільного життя - сімейних, фінансових, майнових і т. д.;

• охоронні, що виникають у процесі припинення і запобігання протиправної поведінки у сфері кримінально-правового регулювання, а також повязані із застосуванням відносно учасників суспільних відносин інших видів юридичної відповідальності - адміністративної, дисциплінарної і т. д.

За галузями права виділяють наступні види правовідносин:

• адміністративно-правові;

• цивільно-правові;

• державно-правові;

• сімейно-правові;

• кримінально-правові;

• фінансово-правові;

Цивільно-процесуальні •;

• кримінально-процесуальних;

• та інші види правовідносин.

Структура правовідносин - це внутрішня його будівлю, складається з взаємоповязаних між собою елементів і визначає його форму, зміст та значення.

Вона складається з чотирьох необхідних елементів: субєкта правовідносин, обєкта правовідносин, субєктивного права одних учасників правовідносин та юридичної обовязки інших його учасників.

1.  &nbsp Субєкти правовідносин - це їх учасники; у відповідності з нормами права вони є носіями юридичних субєктивних прав і обовязків і можуть їх реалізовувати.

2. Обєкт правовідносини - це категорія, яка визначає точку програми громадських відносин. Фактично обєктом правовідносин виступає те, на що впливають дані субєктивні права та юридичні обовязки. У даному випадку обєкт правовідносини сумірний з обєктом норм права. Обєктом їх впливу і в тому й в іншому випадку є вольове поводження людей. Правовідносини конкретизує загальні права та обовязки, передбачені нормою права, стосовно до індивідуальних субєктам. По суті справи обєктом правовідносин є фактична поведінка його учасників. У відповідності до змісту субєктивного права і юридичним обовязком правовідносини учасники будують своє поводження. Воно здійснюється з метою задоволення різноманітних законних інтересів суспільства, держави, особистості. Наприклад, обєктом трудових правовідносин буде поводження його учасників, повязане зі здійсненням працівником його трудової функції та забезпеченням гарантій працівника з боку роботодавця. Обєктом кримінально-процесуальних відносин виступають дії учасників процесу щодо попереднього розслідування і судовому розгляду кримінальних справ і т. д.

3. Субєктивне право - міра можливого дозволеного і охороняється державою поведінки учасника суспільних відносин, що забезпечує його можливість по
власний розсуд задовольняти ті інтереси, що передбачені обєктивних правом.

Субєктивним це право називається тому, що тільки від волі залежить субєкта, як їм розпорядитися.

Правовідносини як форма фактичного суспільних відносин складається з взаємоповязаних прав і обовязків субєктів. Права одних членів суспільства задовольняються через обовязки інших. В одному випадку субєкти суспільних відносин наділяються правами, в іншому вони мають обовязки. Цим досягається взаємне задоволення різних інтересів суспільства і його окремих індивідів.

Обсяг і межі субєктивних прав і обовязків у загальному вигляді визначаються нормами права. У правовідносинах вони конкретизуються по до персональних субєктам.

4. Юридична обовязок - міра належної поведінки учасника суспільних відносин, що здійснюється в
інтересах уповноваженої субєкта, що забезпечується державою.

Субєктивному праву одного субєкта правовідносин завжди відповідає встановлена нормативно-правовим актом обовязок іншого субєкта, що реалізується з метою задоволення інтересів уповноваженої особи.

Зміст юридичного обовязку виражається в необхідності здійснювати активні позитивні дії на користь інших учасників правовідносин і утриматися від дій, заборонених нормами права.