Правомірне поведінка і правопорушення

Успішний розвиток будь-якого громадянського суспільства і функціонування будь-якого правового держави завжди грунтується на правомірне поведінці членів цього суспільства і держави. Така поведінка є переважаючим в сукупності всіх дій і вчинків більшості громадян цивілізованих держав.

Правомірне поведінка - поведінка, що складається на основі правових норм. У ньому реалізуються різноманітні потреби та законні інтереси особистості, а також суспільства і держави. В основі правомірної поведінки лежать дії громадян, посадових осіб, державних, громадських та інших організацій і держави, повязані з реалізацією субєктивних прав усіх учасників суспільних відносин і належним виконанням покладених на них юридичних обовязків.

У правовій державі всіх субєктів права дії будуть правомірними тоді як вони не суперечать встановленим у нормах права положенням, а відповідають їм.

Отже, правомірна поведінка - це поводження людей, що не суперечить приписам правових норм. Це також суспільно необхідне і суспільно корисну явище.

В основі правомірної поведінки лежить усвідомлення людьми справедливості правових встановлень, їх відпові-189

ність перед суспільством і державою за свої вчинки. Це означає, що правомірна поведінка завжди тримається на досить високому рівні правосвідомості того чи іншого суспільства і індивідуально високому рівні правосвідомості більшості його членів.

Правова держава в своїй діяльності завжди прагне до того, щоб коло правомірних діянь постійно розширювалося, число а дій і вчинків, які не відповідають приписами правових норм, скорочувалася.

На відміну від правомірної поведінки, яка відповідає правовим нормам, правопорушення завжди є таке діяння, яке виходить за рамки приписів правових норм, порушує вимоги цих норм. Тим самим правопорушення є прояв неправомірної поведінки, витоки якого мають соціальний характер. Серед причин, що породжують правопорушення, визначальними є перш за все економічні, політичні, соціальні й етичні причини. На рівень неправомірної поведінки в суспільстві певний вплив мають психофізіологічні і біологічні особливості правопорушника.

Правопорушення - це вчинене винне суспільно шкідливе діяння, що порушує припису правових норм і волоче за собою юридичну відповідальність.

До числа найважливіших ознак правопорушення, що відбивають його сутність і основні риси, відносяться наступні.

1.  &nbsp Правопорушення завжди є актом поведінки. Правопорушеннями не можуть бути думки, почуття, думки, емоції і т. д. до тих пір, доки не реалізувалися в певному акті поведінки людини. Правопорушення - це завжди діяння (дія або бездіяльність). Дія являє собою акт активної поведінки, а бездіяльність - акт поведінки пасивного. Бездіяльність є правопорушенням в тому випадку, якщо особа мала вчинити певні дії, передбачені нормою права, але не зробило їх (наприклад, не сплатила податки).

2. Правопорушенням визнається тільки винне вчинене діяння. Протиправне поведінка є правопорушенням лише у тому випадку, якщо в дії або бездіяльності особи, яка його вчинила, є провина, тобто особа усвідомлено вчинила дане діяння і керувало в цей момент своїми діями.

Вина - це психічне ставлення правопорушника до свого протиправної поведiнки. Розрізняються дві форми вини: вина у вигляді умислу і вина в виді необережність.

Умисел має місце тоді, коли особа, яка вчинила правопорушення, передбачала суспільно шкідливий характер свого діяння і бажала або свідомо допускав настання суспільно шкідливих наслідків (не виконує умови трудового договору, здійснює крадіжку і т. д.).

Необережність має місце тоді, коли особа, яка вчинила правопорушення, не передбачав, але в силу свого положення повинно було передбачити чи передбачало, але легковажно сподівався уникнути суспільно шкідливих наслідків своєї поведінки (водій свідомо виїжджає в рейс на технічно несправному автомобілі, легковажно розраховуючи уникнути дорожньо - транспортної пригоди, а воно тим не менш відбувається; або перед виїздом в рейс ним не була проведена перевірка технічного стану автомобіля, який виявився несправним, і в результаті цього сталася дорожньо-транспортна пригода).

Невинні заподіяння шкоди охоронюваним законом інтересам при відсутності причинно-наслідкового звязку між діянням особи, яка його вчинила, і що настали суспільно шкідливими наслідками є випадковим і не є правопорушенням. Не є правопорушенням та діяння при відсутності на його вчинення волі особи. Так, що не є правопорушеннями дії, вчинені малолітніми і душевнохворими, хоч вони і можуть вчиняти дії, що суперечать нормам права.

3. Правопорушення завжди представляє собою акт протиправної поведінки. Протиправність означає суперечність вчиненого діяння приписами норм права.

Правопорушення завжди зазіхає на охоронювані законом інтереси особи, суспільства, Держави в різних областях - економiки, полiтики, соціальної сфери, культурою, освітою і т. д.

Однак не всі інтереси суб `єктів правовідносин охороняються законом, а найбільш важливі, тому порушення інших інтересів не є протиправним, а отже, не вважається правопорушенням.

Відповідно правопорушенням буде вважатися тільки така діяння, яке прямо передбачено правовою нормою, що міститься в той чи інший нормативно-правовому акті. Суть правопорушення полягає саме в поведінці, суперечить нормам права, що виходить від держави.

4. Правопорушення - це поведінка, що заподіює шкоди
особистості, суспільству, державі. Правопорушення зачіпають різні сторони суспільного життя. Вони завдають шкоду особистим, трудовим, майновим та іншим правам і свободам субєктів суспільних відносин. Шкода,
заподіюється в результаті скоєння правопорушень,
може бути різним (від незначного при безквитковим
проїзді в громадському транспорті до великого при скоєнні особливо тяжких злочинів).

Громадський шкоду правопорушень може звязуватися як з самим фактом здійснення протиправної поведінки, так і з настали в результаті його суспільно шкідливими наслідками.

Оскільки правопорушення шкідливі для суспільства і ущемляють інтереси різних субєктів правових відносин, вони заборонені державою під загрозою застосування до правопорушника заходів державного впливу.

5. Правопорушення тягне за собою залучення право
порушника до юридичної відповідальності, яка являє собою специфічну міру державно-примусового дії.