Склад і види правопорушень

Ознаки правопорушення, описані в попередньому параграфі, визначають його сутність і характерні риси загалом. Для опису ж конкретного виду правопорушення та його правильної кваліфікації в теорії права використовується таке поняття, як склад правопорушення.

Склад правопорушення - сукупність обовязкових ознак, встановлених нормативно-правовими актами, за допомогою яких законодавець встановлює протиправність скоєного діяння.

Склад правопорушення складається з чотирьох обовязкових ознак: обєкта правопорушення, обєктивної сторони правопорушення, субєкта правопорушення і субєктивної сторони правопорушення.

1.  &nbsp Обєкт правопорушення - те, на що посягає дане правопорушення. Обєктом правопорушення є суспільні відносини, що регулюються та охороняються нормами права.

2. Обєктивна сторона правопорушення - зовнішній прояв правопорушення. Обєктивна сторона складу правопорушення включає в себе зовнішні ознаки протиправного і суспільно шкідливого діяння (дії або бездіяльності) - спосіб його вчинення, характер, час, місце, інші зовнішні ознаки, а також суспільно шкідливі наслідки правопорушення і причинно-наслідковий звязок між вчиненим правопорушенням і настали наслідками.

2. Субєктом правопорушення є особа, яка його вчинила. Невідємний ознака субєкта правопорушення - його деліктоздатність, тобто здатність нестимуть юридичну відповідальність за скоєні ним діяння.

Для того щоб мати ознакою деліктоздатність, особа повинна бути дієздатним, також а фізична особа - осудним і досягли віку, з якими законодавець повязує можливість його залучення до конкретного виду юридичної відповідальності.

Субєктом різних видів правопорушень можуть бути як фізичні, так й юридичні особи. Фізичні особи можуть бути притягнуті до будь-якого виду юридичної відповідальності а юридичні особи - тільки до окремих її видів (наприклад, за чинним російським законодавством - адміністративної та цивільно-правової).

4. Субєктивна сторона складу правопорушення характеризує його внутрішнє прояв і психічні процеси, що відображають ставлення особи, яка вчинила правопорушення, до скоєного. Субєктивна сторона правопорушення по суті справи є не що інше, як психічна діяльність особи в момент здійснення правопорушення або повязана безпосередньо з його здійсненням. Найважливішими ознаками субєктивною сторони правопорушення є вина, мотив, мета, емоції.

Вина - це психічне ставлення правопорушника до здійснюваного їм діяння і його суспільно шкідливих наслідків. Існують дві форми вини - намір і необережність.

Умисел, у свою чергу, може бути прямим або непрямим. Прямий умисел означає, що особа, яка вчинила правопорушення, усвідомлює суспільно шкідливий характер свого діяння і його наслідків і свідомо бажає настання суспільно шкідливих наслідків (наприклад, вчинення прогулу). При непрямому намірі особа, яка вчинила правопорушення, усвідомлює суспільно шкідливий характер свого діяння і його наслідків, свідомо не бажає, але допускає можливість настання суспільно шкідливих наслідків (наприклад, особа, бажаючи завдати тілесні ушкодження іншій особі, допускає можливість того, що воно може померти від отриманих ушкоджень).

Необережність, в свою чергу, може бути виражена у вигляді легковажності або недбалості. Легковажність означає, що особа, яка вчинила правопорушення, передбачає можливі суспільно шкідливі наслідки своєї дії, але легковажно сподівається їх уникнути (наприклад, водій,

перевищуючи швидкість на мокрій від дощу автостраді, сподіваючись на свій водійський досвід, намагається уникнути дорожньо-транспортної пригоди, однак цього не відбувається і він робить аварію). Недбалість означає, що особа, яка вчинила правопорушення, не передбачає можливих суспільно шкідливих наслідків свого діяння, хоча в силу свого становища зобовязана була їх передбачати (наприклад, механік автобази випускає автомобіль в рейс без перевірки його технічного стану, а в результаті його несправності трапляється дорожньо - транспортній пригоді).

Всі правопорушення за ступенем суспільної небезпеки поділяються на два види: провини і злочини.

Найбільш небезпечним видом правопорушень є злочини. Злочин - суспільно небезпечне діяння, яке заборонено кримінальним законом під загрозою покарання. Злочини відрізняються від провин підвищеним ступенем суспільної небезпеки і заподіюють більш важкий шкоди особистості, суспільству і державі. Злочини посягають на основи конституційного (державного) ладу, власність, особа, її права і свободи, громадський порядок, мир і безпека людства. Вчинення злочинів тягне за собою застосування заходів покарання, передбачених тільки кримінальним законом.

/ Проступки - це такі правопорушення, що характеризуються меншим ступенем суспільної небезпеки у порівнянні зі злочинами та посягають на окремі сторони правового порядку, який існує в суспільстві. До них відносяться дисциплінарні, адміністративні проступки, а також цивільно-правові делікти.

Розмежування проступків здійснюється залежно від сфери суспільних відносин, яким завдається шкода в результаті протиправної поведінки.

Дисциплінарний проступок - правопорушення, яке полягає у невиконанні або неналежному виконанні особою з його вини покладених на нього трудових чи інших службових обовязків. Дисциплінарні проступки здійснюються в сфері трудових та службових стосунків і порушують головним чином трудовий розпорядок і порядок відносин підлеглості по службі, послабляючи трудову, службову, військову чи навчальну дисципліну.

Адміністративний проступок - протиправну, винне діяння, за яке Кодексом України про адміністративні правопорушення або законами субєктів Російської Федерації про адміністративні правопорушення встановлена адміністративна відповідальність. Адміністративні правопорушення посягають на встановлений законом громадський порядок, права і свободи громадян, суспільну мораль, санітарно-епідеміологічне благополуччя населення і т. д. Адміністративними проступками є, наприклад, порушення правил пожежної безпеки, безквитковий проїзд у громадському транспорті і т. д.

Цивільно-правовий делікт - правопорушення, що здійснюється у сфері майнових і особистих немайнових відносин. Цивільно-правові делікти виражаються в нанесенні фізичним або юридичним особам, організаціям або окремим громадянам майнового шкоди, невиконання зобовязань, поширення відомостей, що ганьблять честь, гідність та ділову репутацію фізичних та юридичних осіб, порушення авторських прав і т. д.