Держава і право періоду феодалізму
Історії відомі два шляхи становлення феодалізму. Перший - виникнення феодалізму, відповідно до феодальної держави і права безпосередньо при розкладанні первіснообщинного ладу, минаючи рабовласницький лад і рабовласницька держава і право. Такий шлях пройшли германці, словяни та багато інших народів. Другий - формування феодальних відносин у надрах рабовласницького ладу, перетворення рабовласницького суспільства в феодальне. Це шлях, наприклад, Візантії.
31
Феодалізм - більш прогресивна форма економічного і політичного розвитку. Мета феодальної держави і права - закріплення панування феодалів над селянами. Поступово складався клас великих землевласників, наділених політичною владою стосовно місцевого населення. Вільні селяни-общинники перетворювалися на залежних людей, втрачаючи колишнє правове положення; зявлялися нові групи феодально залежного населення. Державний апарат не справлявся зі своїми завданнями, і населення фактично виявлялося в розпорядженні великих землевласників. Вони набирали ополчення, стягували податки, судили населення незалежно від королівської влади. Спочатку це робилося від імені короля, і доходи зверталися на його користь, пізніше вони стали присвоювати їх собі. Цей порядок королі санкціонували іммунітетнимі грамотами, згідно з якими ніхто, навіть королівський чиновник, не мав права ступити на територію, що належить тим, кому були дані ці грамоти. У міру розвитку великого феодального землеволодіння посилювалися місцеві фактично незалежні феодали. Феодальний спосіб виробництва характеризується пануванням натурального господарства і слабким розвитком економічних звязків між окремими землями, що неминуче призвело до економічної і політичної роздробленості.
Період феодалізму охоплює тривалий проміжок часу, що призводить до необхідності внутрішньої періодизації. Стосовно до країн Західної Європи виділяють три основні етапи розвитку феодальних держав: період ранньофеодальний монархії, період станово-пред-ставітельной монархії, період абсолютної монархії.
Ранньофеодальна монархія - це час виникнення феодальної держави і права.
До VI ст. н. е.. на території колишньої римської провінції Галлії виникає перша в Західній Європі феодальна держава Франків. У 843 р. відбувся його розділ на три частини, які стали Францією, Німеччиною та Італією. У населяли Британію народів з V ст. н. е.. в VII-VIII ст. зявляються перші сім феодальних королівств, які в IX ст. обєднуються в єдину державу під назвою Англія. У 1066 р. воно було завойовано норманнськім герцогом Вільгельмом Завойовником. Перший період в історії феодальних держав у Європі тривав до XIII-XIV ст.
В умовах ранньофеодальний монархії відбувається затвердження феодального способу виробництва, феодальної власності на землю. Одночасно йде формування основних класів феодального суспільства: феодалів-землевласників і феодально залежного, а потім і кріпосного селянства.
Виникає в цей час особлива форма взаємовідносин між феодалами у вигляді сюзеренітету-васалітету, в основі якого лежало наділення землею і повязане з ним виникнення відносин особистої залежності. У Франції і в Німеччині діяла класична форма васалітету: "Васал мого васала - не мій васал". Це означало, що васал ніс обовязки тільки по відношенню до свого безпосереднього сюзерену, від якого він отримав землю.
Загальною закономірністю є виникнення в цих країнах монархічної форми правління - королівств. Складається палацово-вотчина система управління, коли особисті слуги короля перетворюються на посадових осіб, чітке розмежування обовязків у яких відсутній. На таких принципах будувався центральний апарат спочатку у Франкської королівстві, а потім у Франції та Німеччині.