Ренесансний неоплатонізм

До середини XV ст. емансипація думки, вироблена гуманістами, стала приносити нові плоди. Неоплатонічний ідеї, принесені в Італію з Візантії Георгієм Геміст Пліфон (бл. 1355 - 1452), впали на сприятливий грунт. Неоплатонізм зберіг і розвинув головні завоювання гуманістів, уявлення про людську свободу, гідність і шляхетність. Але разом з тим стала очевидною обмеженість старого «філологічного» гуманізму. Філософський кругозір гуманістів, зачарованих блиском античної латині Ціцерона і Горація, був досить вузький, головними філософськими авторитетами для них були Цицерон і римські стоїки. Наступні мислителі Відродження з гумором ставилися до «філологічної одержимості» ранніх гуманістів. Втім, збирання, переклад і критика античних текстів тривали, але їхнє осмислення велося вже на якісно іншому філософському рівні.