Релігійна західництво

Релігійна західництво. Потреба російської культури в філософському самосвідомості яскраво декларована «філософського листами» П. Я. Чаадаєва, написаними в 1829-1831 рр.. по-французьки. Публікація першого листа в журналі «Телескоп» в 1836 р. закінчилася скандалом - його автор був оголошено божевільним і посаджений під домашній арешт, а редактор журналу, професор словесності Московського ун-та Н. І. Надеждін відправлений на заслання. Текст листа, цілком прийнятний для салонного або приватного читання (згадаємо досить спокійну епістолярну нього реакцію на О. С. Пушкіна, який ознайомився із першим листом ще в рукописі), потрапивши в поле офіційної літератури, шокував аж ніяк не тільки політичну цензуру. Гіркі ламентації про те, що «ми світові нічого не дали, у світу нічого не взяли, ми в не внесли масу людських ідей жодної думки, ми ні в чому не сприяли рухові вперед людського розуму», словом, про те, що Росія живе поза історією і є чимось трагічно зайвим у історичному процесі, мали в собі нагальну потреба філософствування. Парадоксом є те, що друкованого верстата було все з найменш «філософського» з усіх листів. Шкодуючи про відсутність логіки і «послідовного розвитку думки», необхідного для формування національної самосвідомості, Чаадаєв аж ніяк не був прихильником європейської науково-раціоналістичної традиції. У його історико-філософської панорамі Арістотель Сократ і явно поступаються біблійного Мойсея і пророка Магомета. Чаадаєв був релігійним західником, натхненним ідеями католицького традиціоналізму (Л. Г. Бональд, Ж. де Местр), що мріють про царство Боже на землі, про соціальну місії християнства. Випливають з його традиціоналізму ідеї про універсальний свідомості передбачив роздуми про «соборної природі» людського пізнання у кн. С. М. Трубецького.

Випускник Петербурзького університету філолог-класик В. С. Печерина, пройшовши навчання в Німеччині, в 1836 р. залишає Росію і, пройшовши захоплення християнським соціалізмом абата Ф. Р. Ламенне, стає католицьким священиком, живе в орден ченців-траппістов. Національний нігілізм Печерина стає духовної реакцією на політичний застій миколаївської епохи. Він символізує собою покоління «зайвих людей», з яких формується потім руська інтелігенція.