Російська література і філософія

Російська література і філософія. Два літературних гіганта XIX ст. Л. Н. Толстой і Ф. М. Достоєвський сприймаються вже не просто як вчителя суспільства і "світські богослови», а й як мислителі (під цим словом в історії російської культури на увазі, як правило людини, чиї філософські погляди не вилилися в академічну, побудовану по певним професійним канонами систему, але мали великий вплив на сучасників). Романи Ф. М. Достоєвського за своїм впливом на світову та російську філософію аж ніяк не поступаються творам найбільших філософів-сістемосозідателей. По словами Г. Флорівського, Достоєвський «широко розсунув і поглибив метафізичний досвід». Філософський фаталізм і провіденціалізм, виразився у романо творчість Л. М. Толстого, але головним чином його етичні твори і його полеміка з православною церквою дуже вплинули на формування суспільної свідомості в Росії та за її межами. Поставлені російською літературою проблеми добра і зла, особистості і соціуму, відносини світу та Церкви, сенсу історії, соціалізму і нових форм громадської організації, соціального насильства і квієтизм, свободи і відповідальності, віри і невіри, поступово формують метафізику свободи і людської особистості - ядро російської релігійної філософії.

Для кінця XIX ст. властивий феномен філософського прочитання літературних текстів. Традицію закладають ще В. Г. Бєлінський та І. В. Киреєвський в першій половині XIX ст.: В них літературна критика стає філософ-662

ським жанром. Філософськи починає осмислюватися поезія А. С. Пушкіна, М. Ю. Лермонтова, Ф. І. Тютчева. З іншого боку, поезія А. К. Толстого, А. Н. Майкова, гр. А. А. Голенищева-Кутузова, К. К. Случевского активно харчується філософськими мотивами. Статтями В. С. Соловйова, К. К. Случевского, В. Розанова В. продовжується закладена критиками 30-х-40-х рр.. традиція, згідно з якою літературна критика в Росії стає особливим жанром філософствування. У статтях В. В. Розанова намічається полеміка, продовжиться в контексті «нового релігійної свідомості», про творчість М. В. Гоголя та останні роки його життя, зазначених релігійним зверненням. Російська філософія стає літературоцентрічной, що не тільки

знаходить своє відображення у творчості мислителів XX ст., а й сприяє - через поширення російської філософської літератури в діаспорі - всесвітній славі російської літератури в XX ст.