Ремесло і ремісничі організацію

Більш високого рівня розвитку в перші століття нашої ери досягло ремісниче виробництво. Своїм мистецтвом славилися індійські металісти та ливарники. До цих пір залишається загадкою, яким чином їм вдалося в V ст. зробити залізну колону (висотою більше 7 м і вагою понад 6 т), яка, не дивлячись на вологий клімат, не піддавалася корозії та іржі. У «Милинд-панхе» згадуються в якості особливих ремесел роботи із золота, заліза, свинцю, олова. Ремісники цих спеціальностей працювали окремо одне від одного. Значну групу становили царські металісти і зброярі. Контроль держави над цієї прошарком ремісників був, очевидно, особливо строгим: Цар вважався власником усіх корисних копалини, і право видобутку металів належало йому. Окрім того, виробництво зброї привертало особливу увагу центральної влади.

Великим розмаїттям відрізнялися вироби із заліза. Для даного періоду можна простежити деякий вплив греко-римських та середньоазійських традицій у виготовленні зброї (приміром, зброя в Такеіле та інших північно-західних областях виготовлялося по Сакському зразком), яо в цілому металісти слідували місцевих традицій. Залізні та сталеві вироби було дуже високого якості і широко експортувалися. У «Перилле Ерітрейского моря» згадується про вивезення індійського заліза й сталі в порти Африки. У цьому творі йдеться і про вивіз міді. Високим мистецтвом вирізнялися металурги. Вироби ювелірів цінувалися далеко поза межами Індії. У Таксіле знаходилися, очевидно, іноземні ювеліри або ремісники, знайомі з елліністичним традиціями, тому що багато хто з виявлених тут ювелірних виробів мають схожість з виробами з Єгипту, Сирії. У східній же Індії зовнішній вплив значно менше.

Подальший розвиток отримало ткацтво, особливо виготовлення виробів із бавовняних тканин. Ці тканини поряд з шовковими вивозилися на Захід, де цінувалися дуже дороге. В індійських джерелах перших століть нашої ери згадується різні види бавовняних тканин різного забарвлення. Античні автори відзначали, що індійський бавовна дуже світлий, чистіший, ніж в інших місцях. Особливо відомі були бенареська тканини й тонкі бавовняні тканині з Бенгалії, про які згадував «Перилла Ерітрейского моря». На північчю ападе виготовляли вовняні тканини. Великий попит, в елліністичних країнах та в Римі користувалися спеції, пахощі, вироби зі слонової кістки. Продовжувало розвиватися і виробництво скла. З нього виготовлення л ял і посуд і прикраси.

У кушани-гуптскую епоху проходило подальше розвиток ремісничих організацій - шрені. З'являються такі форми об `єднання, як партнерство, о чем згадують ШАСТРА. Ремісничі об'єднання відігравали важливу роль у економніше ської життя, і [держава намагалася поставити їх діяльність під свій контроль. Однак ШАСТРА вимагали від царя поважати закони шрені і захищати їх власність. Оригінали ність шрені в цей період була такою значною, що вони, судячи з написів, могли самі укладати договори з приватними обличчями і навіть вступати в угоди з центральною владою. Шрені отримували під відсотки гроші від індивідуальних замовників. Деякі з шрені були дуже багатими і могли дарувати буддійським ченцям дуже дорогі квіти, навіть це круглі споруди. Шрені мали власні печатки і символи Кілька таких печаток з написами було виявлено археологами при розкопках поселень перших століть нашої ери.