Розселення індоарійцев і місцеві культури

Дані ведійокіх текстів і деякі археологічні матеріали дозволяють в обшіх рисах (простежити просування арійських племен на схід і освоєння ними областей гангськой долини. Це був тривалий процес, що зайняв кілька століть. У цей період відбувалися військові зіткнення з місцевими племенами, ворогували між собою і арійські племена.

Судячи з гімнам «Рігведи», можна установити район проживання древніх індоарійських племен. Головним і священною річкою вважалася Сарасваті, поряд з якою були відомі Інд (Сіндх), гуманно і деякі річки Пенджаб. Назва річки Ганг зустрічається в «Рігведі» лише одного разу. У її пізньої, дев'ятий частини (мандалу) цікаві дані про географічні пізнання рігведійскіх племен: їм очель добре бьпі відомі Гімалаї; очевидно, вони ще не знали про гори Віндхем, так як в гімнах про них не згадується. У більш пізніх ведійських збірниках - самхітами ужо багаторазово йдеться про різних областях Східній Індії.

Звичайно, розселення індоаріїв в різних районах проходило неоднаково, по-різному протікало і їх взаємодію з місцевими племенами. Судячи з лінгвістичними та археологічними матеріалами, у Пенджабі арії вступали у взаємодію переважно з дравідійські племенами. Процес асиміляції тут відбувався досить швидко. Оскільки в ряді районів ще зберігалися певні традиції дуже високою в минулому культури, арії вступали в тісний контакт з місцевим населенням. У деяких областях Східного Пенджабу арії не зустріли серйозного опору місцевих племен н швидко просунулися на схід, заселяючи нові території. Це відбилося й на мові ведійських племен. Лінгвістичний аналіз «Рігведи» та інших водійських самхіт показало, що дравідійські мови вплинули на індоарійські, хоча їх взаємо дію було недовгим.

По-іншому склалося взаємодія індоаріїв із мундскімі племенами - населенням східних районів країни. Асиміляція в долині Гангу проходила не так інтенсивно: ведійських племена вже стояли на вищій стадії розвитку, утворювали свого роду ведійську спільність, самі були більш «індіанпзіровапи» (близько познайомилися з традиціями і культурою місцевих індійських народів і сприйняли її). Багато мундскіс племена були витіснені ведійських племенами в лісові райони, і контакти індоаріїв з ними не були тісними, хоча й були досить тривалими за часом. Тому вплив мундскіх мовою (мунл-ського субстрату) менш чітко виражене в мові ведійських індоарнев.

Схожа картина вимальовується і з даних археології. У деяких поселеннях «сіра писана кераміка», яку багато вчених приписують ведійських племенам, що залягає під шаром з чорно-червоною керамікою, характерною для енеолітичної культури племен Центральної п Західній Індії (очевидно, дравідоязичних). В інших поселеннях культура «сірої писаної кераміки» наслідує культуру «мідних скарбів», що належить, цілком ймовірно, древнемундскім племенам Східної Індії; крім того, археологи розкрили значне число поселень, де не простежується зв'язок культури «сірої писаної кераміки» з попередніми культурами.

У тих районах, де арійські племена застали традиції колись високої культури, процес розвитку самих аріїв протікав інтенсивніше, швидше йшла асиміляція з місцевими племенами, а також рух арієв далі, на схід. Там же, де арії були фактично «першими поселенцями», потрібно було довше, на освоєння цих районів, що уповільнювало загальний розвиток культури прийшлих племен.

Поступово створювалася нова культура, яка увібрала в себе кращі досягнення арійських і місцевих племен і стада загальної для значної частини населення Північної та Східної Індії. Цю культуру неправомірно розглядати як прийшли й ідоарійскую дуже условпо можна говорити про неї як про культуру ведійських племен епохи «Рігведи». Це була вже власне індійська культура першою тисячолітня до н. е..

Матеріали археологи чітко показують, що па зміну культури «сірої писаної кераміки» приходить культура «північній чорної лощеної кераміки», яка належить здебільшого вже до другої половини першого тисячоліття до н. Е.. (VI-II верб. До н. Е..). Остання широко використовувала традиції попереднього періоду, а була вже культурою не ведійських індоаріїв, а індійських племен Північній Індії: поселення з цією культурою простяглися від Пенджабу до низин Гангу. До середини першого тисячоліття до н. е.. завершується освоєння основних районів гангськой долини, процес розселення індоаріїв але Північної Індії. Цим Часом можна датувати закінчення власне водійського періоду п початок наступного, магадхско-маурійского.