Зростання міст. Ремесло

Відмінною рисою магадхско маурійского періоду було зростання міст, які ставали центрами торгівлі ремесла і, хоча більша частина населення проживала в селах.

Матеріали археології показують, чю самий бурхливе зростання юрода відбувався в VI - III ст до н е. У це час споруджуються міські укріплення, планується міське будівництво, хоча в цілому вигляд міст був різний Па-таліпутра представляла собою паралелограм, Каушамбі був побудований у формі трапеції, Шравасті - як трикутник, Вайшали - у вигляді прямокутника. Найбільшим містом за розмірами і чисельністю населення була столиця імперії Паталіпутре. На підставі даних посла Мегасфена, що жив у столиці, можна вважати, що територія її становила понад 25 кв. км. Якщо не брати до уваги ці свідчення відповідають дійсності, то Паталіпутре слід визнати одним з найбільших міст старовини. Площа Олександрії була в 3 раза менше, а відомий індійський місто Каушамбі - столиця держави ВАТС - поступався ТГО розмірами Паталіпутре в 11 разів Мегасфен писав про те, що в столиці імперії було 570 веж і більше 60 юродскіх воріт.

Основним будівельним матеріалом продовжувало служити дерево Лише інколи будівлі зводилися з каменю Навіть царського палацу при Ашоке, як показали розкопки, був з дерева. При цьому дерево піддавалося спеціальній обробці, чао оберігало його від руйнувань протягом багатьох століть. Коли через шість століть після правління Ашоки китайська мандрівник Фа Сянь прибув до Паталіпутре, він був просто вражений величчю споруди та написав про те, що його, очевидно, будували боги, а не люди. Якість обробки дерева і прийоми будівництва справили сильне враження й на археологів, які вже на початку XX ст. вивчали залишки царського палацу.

Високого розвитку в містах сягнула ремісниче виробництво, особливо ткацтво, обробка металів, ювелірна справа Найкращими вважалися бавовняні тканин з Варанасі, Матхура і Уджаяні Через Барігази тканини вивозилися на Захід. Гандхара славилася вовняними тканинами «Артхашастра» розповідає про спеціальні царських майстерень з обробки металів, над якими чиновники здійснювали суворий контроль. Крім царських зброярів були ремісники-металісти, самі ведуть своє господарство та працювали по замовленнях. У селах особливою шаною користувалися теслярі, гончарі та ковалі.

Ремісники мали свої професійні організації, які називалися шрені. У деяких відносинах вони були самостійними, мали свій статут. Вхідні в шрені ремісники підпорядковувалися цього статуту, а у разі потреби організація виступала на їх захист. Держава намагалося встановити контроль за діяльністю ремісничих організацій, вимагало від них реєстрації, забороняла без відома влади вільно переселятися в інші галузі.