Індійська революційна еміграція

Радикальне дрібнобуржуазне напрямок у індійському національно-визвольному русі початку 20 ст. розвивалася не лише в самій Індії, а й за її межами. В Європи, а потім у США і на Сході виникли революційні емігрантські організації. Перший емігрантський центр утворився в 1905 т. у Лондоні. Емігрант з Індні Шьямаджі Крішнаварма заснував Товариство індійського гомруля. Крішнаварма видавав журнал націоналістичного спрямування «Індіен сошіолоджіст» ( «Індійський соціолог"), що кликав на боротьбу за незалежність Індії. Еміграція у Лондоні, в керівництво якої крім Крішнаварми увійшли В. Саваркар, Вірендранатх Чаттопадхьяя, С. Равабхаі Рана, В. Айярі В. та ін, групувалася навколо відкритого Крішна-Варма «Індійокого дому» - гуртожитку для приїжджали на навчання до Англії індійських студентів. Переслідування англійської поліції змусили основну частину лондонській групи до 1909-1910 рр.. перебратися в Париж, де у 1910-1914 рр.. утворився другого великий центр індійської еміграції.

Після утворення паризької емігрантської групи, найбільш відомими членами якого були Р. Кама, Хар Даял, а також які переїхали з Лондона Ш. Крішнаварма, С. Р. Рана, В. Чаттопадхьяя, В. В. С. Айярі та ін, розширилися міжнародні зв'язки лівого крила індійського національно визвольного руху, до цих пір у основному обмежувалися англійськими лібералами і лейбористами. Кама, Рана, Хар Даял та інші встановили контакти не лише з французькими соціалістами, але і з революціонерами інших європейських країн, особливо з емігрантами з Росії - соціал-демократами, а також з Соціалістичним інтернаціоналом. Паризький центр став налагоджувати зв'язки з підпільними організаціями у самій Індії, переправляючи туди видавалися часописи - «Індіен з-щіолоджіст» (під редакцією Крішнаварми) і «Банді мату-рам» (за редакцією Р. Ками і С. Р. Рани). Після початку світової війни паризький центр індійської революційної еміграції практично розпався, Кама і Рана виявилися інтернованих, Крішнаварма переїхав у Швейцарію, а Чаттопадхьяя - у Берлін. Припинилося видання журналів.

Крім Європи націоналістичних організації виникли у той же період в Північної Америці - Канаді та Сполучених Штатах. Перші організації ( «Об'єднана індійська ліга» та ін) були органами боротьби емігрантів-індійців за зрівняння в правах з робітниками та службовцями - американцями і канадцями. Однак незабаром під впливом прибулих сюди революціонерів вони здобули політичний характер.

Велику роль у поширенні ідей боротьби з англійським колоніальним режимом зіграв бенгалец Таракнатх Дас. прибув у 1906 р. у Канаду. З 1908 р. Т. Дас, що переїхав у США, став видавати журнал «Фрі Хіндустан» ( «Вільна Індія»), що користувався великою популярністю серед індійських емігрантів. У соціально-політичних поглядів Т. Дасаєв були певні елементи критики сучасної буржуазної цивілізації з егалітарістскіх позицій. У своєму відомому «Відкритому листі» Л. Н. Толстому він писав: «Ми віримо в загальне братство людей і ми нетерпимі до будь-якого роду експлуатації однієї нації, раси, суспільства або окремого індивідуума іншим». Пропагандистсько-агітаційна діяльність Т. Дасаєв підготувала грунт для створення найбільшої організації індійської революційної еміграції, головним натхненником якої був Хар Даял.

Прибувши в 1911 р. в Сан-Франциско, Хар Даял невдовзі став найпомітнішою фігурою серед індійських емігрантів на США. У 1913 р. з його ініціативи стала видаватися газета «Гадр» ( «Повстання»), названа так в пам'ять про народне повстання 1857-1859 рр.. У тому ж році на з `їзді представників різних індійських громад в Америці було засновано« Індійська асоціація ", душею якої був Хар Даял. Декілька пізніше партія отримала назву «Гадр». Вона мала розгалужену організацію в Америці та філії в деяких країнах Тихоокеанського басейну, включно з Японії, Філіппіни, Індонезію, Малайю, Китай а ін Гадровци розробили декілька планів повстання в Індії, для здійснення яких в еміграції готувалися групи бойовиків, що становлять за задумом керівників партія ядро повстанців. Із цією ж метою за кошти, зібрані серед емігрантів, у зокрема доволі заможних, закуповувалося зброю. Тижневик «Гадр» і - брошури гадровцев, що видавалися в США на декількох індійських мовами і розповсюджувалися в Індії, слугували потужним засобом масової антіанглійской агітації.

Що почалася влітку 1914 р. перша світова війна зробила вплив на позиції як дрібнобуржуазних революціонерів, так і інших соціально-політичних сил в Індії.