Народні виступи в 90-і роки

У невеликому князівстві камбію в Західній Індії селяни примусили бігти наваба (правителя) князівства і досягли серйозних успіхів. Англійські колоніальні владі, вимушені втрутитися у внутрішні справи князівства і усунути від влади наваба, знизили земельний податок.

Найбільшим з народних виступів цього періоду було повстання 1891 р. в князівстві Маніпур (Східна Індія). Восени 1890 р. в результаті палацового перевороту ж влади в князівстві прийшла група феодалів на чолі з братом скинутого раджі, що складався формально регентом при нового правителя князівства. Оскільки англійцям стали відомі антіанглійаміе настрої регента Такендраджіт Сіпгха, вони послали в Імпхал, столицю князівства Маніпур, загін. У березні 1891 англійці, не зустрівши опору, вступили в Імпхал. Проте після невдалої спроби захопити палац, англійці виявилися фактично обложеними в будівлі англійського резидента до Імпхали. Втративши значну частину загону, в зокрема декілька офіцерів англійці відступили.

Поразка англійської загону викликало паніку серед колоніальних властей у Калькутті, i в квiтнi цього ж таки року в Маніпур була споряджена крупна військова експедиція. Незважаючи на опір населення князівства, яке зуміло знищити ряд англійських опорних військових пунктів та всі засоби зв'язку, англійці взяли Імпхал і зруйнували його, захопили у полон і стратили Тікендраджіт Сінгха та інших керівників повстання. Регентом при новому малолітньому ьнязе був призначений англійська чиновник.

Повстання в Маніпур було останнім антиколоніальні виступом народних мас, що проходили під керівництвом феодальних елементів. У тому ж таки 1891 антифеодальне спалахнуло повстання в князівстві Кеонджхар (Східна Індія).

Протягом останнього десятиліття XIX ст. в самій Індії не відбулося скільки-небудь великих виступів народних мас, але у прикордонних районах колонізатори зіткнулися з впертим опором патанскіх племен на заході і нага народності на сході.

Боротьба афганських племен особливо посилилася після 1893 р., коли було досягнуто згоди між англійськими колоніальними властями і афганським еміром Абдуррахманом з прикордонних питань. В результаті значна частина афганських племен виявилася відрізаною від Афганістану «лінією Дюранда» і потрапила в сферу впливу англійської. Спроби створити на англійців території племен форти і стягувати з Патані податки наштовхнулися на збройний опір горців.

Найбільш крупні з повстань відбувалися у 1894, 1895 і 1897 рр.. Остання англійцям вдалося придушити, ввівши у дію до 40 тис. солдатів різних родів військ а також артилерію. Але й після цього військово-політичний контроль англійців у смузі прикордонних патанскіх племен, так само як і в районі північно-східного кордону, був дуже неміцним.