Початок робочого руху

Найбільша ступінь концентрації робочого класу було в текстильній промисловості. Це сприяло тому, що робочі бавовняних фабрик висунулися як застрільника боротьби індійського робочого класу проти гнобителів. У 1877 р. на одній з текстильних фабрик у місті Нагпур (Центральна Індія) відбулася перша робоча страйк. У період з 1882 по 1890 р. в Бомбейської і Мадрасського провінціях відбулося 25 страйків. Поряд з промисловими робітниками і залізничниками в страйкової боротьби зчаство-вали вантажники, робочі комунальні підприємств. Ці першого страйку починалися стихійно були короткочасними і мали чисто місний характер. Робітники висували економічні вимоги.

Найбільш активним був робітничий клас Бомбея. Саме гдесь були зроблені перші спроби створення робочих організацій - предтеч профспілок. У 1884 р. відбулася перша масовий мітинг бомбейських робочих-текстильників, на якому була прийнята резолюція з вимогами встановлення обов'язкового вихідного дня, обмеження тривалості робітничого дня і ін У тому ж році службовцям однією з бомбейських фабрик Н. М. Локханде, маратхі за національністю, була створена перший організація робочих-текстильників. Однак склад її був вкрай Текуч. Їм же видавалася газета на маратхоком мовою «Дінабанду» ( «Друг бідних»)-буржуазно філантрапіческото напрямку.

З кінця +80-х - початку 90-х років страйковий рух поступово посилюється. Майже не було фабрик, на які протягом року не відбувались б один-два страйки. Поряд з бомбейський пролетаріатом в боротьбу включилися робочі Калькутти, Мадраса, Ахмадабада та інших міст. Все більш активну участь у боротьбі стали приймати робітниці.

Активізувалася і діяльність Бомбейської асоціації робітників. У 1889 р. під головуванням Локханде відбувся другий масовий мітинг бомбейських текстильників. Асоціація все більше почала набувати характер реформістського профспілки (по типу англійських тред-юніонів). Вже на ранньому етапі робітничого руху в Індії буржуазія спробувала нав'язати йому свою ідеологію.

Після відносного затишшя 80-х років, викликаного репресіями англійських колоніальних властей, в 90-і роки відбувається посилення страйкової боротьби. Це збіглося з новою смугою народних виступів. Основними осередками повстань були князівства.