Підготовка нового закону про управління Індією і позиція Національного конгресу

Приводом для масових антиімперіалістичних виступі в країні було прибуття 3 лютого 1928 Комісії Сай - мона, призначеній для підготовки нового закону про керування Індією. На заклик Національного конгресу та ВІКП під усіх великих промислових центрах Індії проводилися хартали під гаслом «Саймон, геть з Індії!». Протест проти ігнорування англійським урядом думки індійської громадськості під час підготовки нового закону про управління Індією висловили не тільки Конгрес та демократичні організації - робітничо-селянські партії і профспілки, а й Мусульманська ліга і Хіцду маха сабха. Лише реакційні поміщицькі партії співпрацювали з Комісією Саймона.

Оголошений політичними організаціями країни бойкот Комісії Саймона був підтриманий більшістю Центрального законодавчих зборів.

З ініціативи Індійського національного конгресу протягом 1928 були проведені міжпартійні конференції, на яких обговорювалися принципи державного і політичного устрою Індії на основі надання їй статусу домініону.

Поряд з організацією всенародного бойкоту Комісії Саймона та підготовкою (на противагу їй) власного проекту Конституції Індії Конгрес робив заходи з розширення своєї масової бази. Були створені відділення Конгресу у ряді сільських місцевостей, які об'єднували в основному заможну верхівку селянства.

Відновленню престижу Конгресу і особисто К. М. Ганді вельми сприяла проведена під керівництвом Ганді і Валлабхая Патель сатьяграха по несплаті податків селянами - земельними власниками в талуке (повіті) Бардола (Гуджарат). Боротьба розгорталася проти значного підвищення ставок оподаткування. На підтримку стійко трималися, не дивлячись на поліцейські репресії та конфіскацію землі, селян Конгрес провів у Всеіндійському масштабі 12 червня 1928 «день Бардола», коли всюди проходили масові мітинги і демонстрації солідарності.

Часткове успіх сатьяграхи, її широке освітлення в національної друку значно зміцнили вплив і популярність Ганді і керівництва Конгресу.

Тим часом у липні 1928 р. було опубліковано доповідь Комісії під головуванням Мотімала Неру. У ньому містився проект Конституції Індії, що отримав назву «Конституція Неру». У цьому документі передбачалося надання статусу Індії домініону, в якому виборні органи здійснювали б контроль над бюджетом при збереженні контролю англійського уряду над зовнішньою політикою та обороною. «Конституція Неру» включала пункти на захист князів і в той же час ігнорувала життєві вимоги трудящих мас країни.

Крайня помірність розробленої комісією програми викликала гостру критику під час обговорення «Конституції Неру» в місцевих відділеннях партії. Реакцією лівого крила Конгресу на пропозиції Комісії Неру організація була по всій країні ліг незалежності, які розгорнули агітацію за досягнення Індією «пурна сварадж» (повної незалежності). У листопаді 1928 р. відбувся з'їзд загальноіндійських Ліги незалежності, на чолі якої стали Джавахарлал Неру і С. Ч. Бос.

«Конституція Неру» не була прийнята до уваги Комісією Саймона, надії поміркованої частини (керівництва Національного конгресу на отримання певних поступок від англійців конституційними засобами не виправдалися. Це сприяло подальшому зміцненню лівого крила в Конгресі, яке через місцеві ліги незалежності розвернуло агітацію як усередині партії, так і поза її за «пурна сварадж». Однак більшість в керівництві Конгресу, включаючи самого Ганді, не одразу поступилося вимогам лівого крила.

На черговому з'їзді Конгресу наприкінці 1928 р. у Калькутті було схвалено доповідь Комісія Мотілала Неру, а вирішення питання про початок кампанії громадянського-співпраці було відкладено на рік.