Початок індо-пакистанського конфлікту через Кашміру

Найбільш складна обстановка склалася в князівстві Джамму і Кашмір, де тривав рух проти правителя князівства, очолюване Національної конференцією. Влітку 1947 р. Маунтбеттен під час перебування в Кашмірі спробував схилити князя до проведення плебісциту, сподіваючись, що кашмірські мусульмани, які становлять переважну більшість населення князівства, (висловляться за приєднання до Пакистану.

Англійська політика в Кашмірі, так само як і в Хайдарабад, була спрямована на провокування глибоких і довготривалих конфліктів Індії з Пакистаном.

Однак приїзд у вересні 1947 р. в Кашмір Ганді, який зумів домогтися звільнення з в'язниці шейха Абдул-ли та угоди між Іняз і керівництвом Національної конференції, зірвав англійські плани. Тоді імперіалісти спровокували прямий збройний конфлікт Індії з Пакистаном. 22 жовтня 1947 загони патанскіх племен з Північно-Західної прикордонної провінції вторглися на територію Кашміру і 26 жовтня були вже у столиці князівства міста Срінагара.

Княжа адміністрація розвалилася, сам князь утік з Срінагара, а оборона міста була організована народними силами під керівництвом демократичного крила Національної конференції і комуністів.

Незважаючи на опір Мауітбеттена, 27 жовтня індійський авіадесант було висаджено в Срінагаре, а наступного дня індійські частини увійшли в зіткнення з частинами пакистанської регулярної армії, вторглася в Кашмір услід за патанскімі загонами. Почався затяжний збройний конфлікт, в якому операціями з обох сторін керували англійські генерали - головнокомандуючі арміями домініонів (до кінця жовтня головнокомандуючим обох армій була одна й та сама особа - англійський генерал Окінлек).

На окупованій пакистанцями території Кашміру було створено уряд «Азад Кашмір» (Вільного Кашміру).

31 грудня 1947 Індія передала питання про Кашмірі на розгляд Ради Безпеки ООН. Була створена Комісія ООН з Кашмір, в якій представники англо-американського блоку зайняли позицію поглиблення індо-Пакистан-ських протиріч. Навесні 1948 р. військові дії були припинені, і з 1 січня 1949 набула чинності угода про припинення вогню.

Ще восени 1947 р., після зречення від престолу правителя Кашміру, його спадкоємець, який отримав посаду глави держави в колишньому князівстві, підписав угоду про приєднання Джамму і Кашміру до Індії, яке, однак, надавало нової провінції особливу автономію і залишало відкритим остаточне вирішення питання про майбутній статус Кашміру.

Події в Кашмірі та Хайдарабад сприяли посиленню напруженості у відносинах між двома основними релігійними громадами - індусів і мусульман.