Рух «бхудан» і «грамдан»

Боротьба за перерозподіл землі зумовила появу так званої руху «бхудан» (буквально «дарування землі»).

Суть руху «бхудан» полягає в добровільну пожертву землі для її подальшого розподілу між безземельними і малоземельними селянами. Ініціатором цього руху виступив відомий гандисти ачарья Віноба Бхаве. Рух «бхудан» було розпочато їм як антитез л насильницького захоплення і перерозподілу поміщицьких земель повсталими селянами в Телпнгане. Перша проповідь А. В. Бхаве та була виголошена там 15 квітня 1951

Відносний успіх рух мав в період підготовки і проведення реформи щодо скасування системи заміндарц. До 1955 р. основна частина землі, що пожертвуваний землевласниками, - понад 4,3 млн. акрів-перебувала у Уттар Пра-деше і Біхарі. Коли ж проведення земельної реформи в районах заміндарі викликало деякий тимчасовий спад боротьби селянства, зникла й необхідність у подальшому розгортанні руху, воно поступово стало сходити нанівець. До того ж значна частина пожертвуваний землі виявилася непридатною для обробки.

В кінці 1955 р. рух почало входити у свою наступну фазу - «грамдан» (пожертвування села). Сутність цієї нової форми руху полягає в тому, що вся земля в селі оголошується «божої», «нічийної», що належить всьому колективу села. Однак це не означає, що відбувалися серйозні зміни в реальних класових відносинах всередині таких сіл. Цей рух не мала такого успіху, як «бхудан».

Національний конгрес і уряд зробили рухам «бхудан» та «грамдан» всіляку підтримку. В основних штатах було проведено законодавство, ставить збирання і розподіл землі під контроль адміністративного апарата, асигновані кошти з держбюджету для підтримки руху.

Всеіндійська селянський союз і Комуністична партія Індії з самого початку зайняли хоча й критичну, але доброзичливу позицію по відношенню до руху. Роз'яснюючи селянам, що «бхудан» не може дозволити аграрне питання в Індії, місцеві працівники селянського союзу виступили, проте, на підтримку розподілу землі, висуваючи основна вимога, щоб отримана шляхом дарування земля була справді перерозподілено між безземельними і малоземельними селянами та сільськогосподарськими робітниками. Проведені перетворення в галузі земельних відносин призвели до ліквідації панування в аграрному ладі Індії феодальних пережитків. Дрібноселянське оренда «з нужди» перестав бути основною формою селянського землекористування: в 1961 р. господарства орендарів становили 7,7% всіх господарств і займали 4,22% всієї землі, а господарства полуарендаторов становили 15,46% усіх господарств і займали 18, 19 % усієї землі. Прискорився процес формування дрібнотоварного та капіталістичного укладів в сільському господарстві. Все це створювало сприятливі умови дав проведення політики капіталістичної індустріалізація.