Третя кампанія громадянського-співпраці. Боротьба за єдність всередині індуської громади

У вересні 1931 р. Ганді вирушив у Лондон на другу конференцію «круглого столу». Склад учасників її був такий самий, як і в перший раз. На переговорах англійці застосували стару тактику, розпалюючи релігіознообщінние суперечності. Ганді, який займав з цих питань прогресивну позицію, наполягав на тому, що найважливішою умовою врегулювання стосунків між індусами і мусульманами повинно бути надання Індії самоврядування.

На конференції стали вимальовуватися два кардинально різних підходи до громадського питання. Позиція Національного конгресу полягала в тому, що рішення спірних питань общинних стосунків є внутрішньою справою індійців і можливо за умови надання Індії самоврядування (не уточнювалося якого: статус домініону або повна незалежність). Англійська позиція, яку все виразніше підтримувала Мусульманська ліга, зводилась до того, що, оскільки індійські представники не можуть прийти до угоди, уряд пропонує вирішити цю проблему законодавчим шляхом.

Англійці інспірували провалу переговорів, намагаючись покласти відповідальність на Ганді і Національний конгрес. Однак престиж Ганді, який повернувся на батьківщину після закінчення в грудні 1931 р. роботи конференції, не був підірваний ні всередині Конгресу, ні в країні в цілому. У Індії відбувалося накопичення елементів революційної ситуації: в різних провінціях тривали активні виступи селянства, почалися повстання у Кашмірі та Алвара Зі свого боку англійська адміністрація в порушення Делійського пакту продовжувала репресії проти активу низових організацій Конгресу.

У цій обстановці Ганди після провалу переговорів із віце-королем про припинення репресій оголосив у січні 1932 р. про початок нової кампанії громадянського-співпраці, але у формі індивідуальної сатьяграхи. Майже відразу ж все делегати сесії Конгресу в Делі, включаючи Ганді, були заарештовані, що в значній мірі визначило малу ефектність сатьяграхи.

Одночасно з посиленням репресій англійці продовжували форсувати підготовку нового закону про керування Індією і інспірували поглиблення розбіжностей між різними течіями в національному русі. До Індії прибули представники трьох підкомітетів конференції «круглого столу», що займалися питаннями так званих релігійних та інших «меншин».

Після консультацій з індійськими общинними партіями у 1932 р. був опублікований Закон про громадському представництві в індійських законодавчих органах.

Оскільки не можна було досягти угоди Мусульманської з лігою, основні зусилля Ганді були спрямовані на зрив англійського маневру по протиставлення «кастових індусів» «недоторканним» (які, згідно з ортодоксального індуїзму, вважаються такими, що стоять поза кастової структури). Восени 1932 р. за посередництва Конгресу та особистому активній участі Ганді було досягнуто згоди між лідерами Федерації «недоторканних» і Хінду маха сабха про резервування для «недоторканих» певної кількості місць в легіслатура. Тим самим виключалася можливість проведення виборів за англійською схемою, що включала спеціальну курію для «недоторканних».

У жовтні почалися переговори між общинними організаціями індусів і мусульман, які не дали ніяких результатів.

З метою закріпити досягнуті угоди між організаціями «кастових індусів» та «недоторканних» Ганді грудні в 1932 - початку 1933 р. провів загальноіндійських кампанію по боротьбі з дискримінацією «недоторканних». У пропагандистських цілях він стала називати їх «харіджан» (божими людьми). Широке поширення одержала видавалася їм газета під тією ж назвою.

Восени 1932 р. у Лондоні відбувся третій конференція «круглого столу» - знову, як і перший, без участі Конгресу, - на якій були остаточно сформульовані пропозиції по новому конституційному устрою Індії.

В обстановці жорстокого придушення масового руху, розгрому повстання в князівствах та поступового ослаблення сатьяграхи Ганді в травні 1933 р. припинив кампанію громадянської-співпраці.

Індійська революція національна вдруге відступила.