Виникнення комуністичних груп в Індії та підставу Компартії Індії

Після Бардолійской резолюції, що прозвучала сигналом до відступу революційних сил, у середовищі націонал-ревлюціонеров і лівих конгрессістов, до цього Компартії Індії активно брали участь у кампанії-співпраці, настало розчарування в політичному керівництві М. К. Ганді. Знову активізувалася діяльність підпільників, в основному що об'єдналися навколо Хіндустан-ської республіканської асоціації. У той же час все більше число осіб та з революційно налаштованої молоді зверталася до марксизму.

Період 1917-1921 рр.. є свого роду підготовчим етапом комуністичного руху в Індії: в результаті розповсюдження в країні відомостей про Жовтневу революцію і про перші кроки молодої Радянської держави, діяльність Комінтерну і групи індійських комуністів в еміграції, на чолі з М. Н. Роєм і А. Мукерджі створилися умови для появи перших марксистських гуртків.

Серед опублікованих в ці роки в Індії робіт, що містили виклад (в різній формі і ступеня) ідей наукового комунізму, виділялася книжка Шріпат Амріт Данг, бомбейського студента, названа «Ганді проти Леніна» (1921 р.). У ній Данг, ще недавно активний учасник руху-співпраці, провів порівняння методів політичної боротьби Леніна і Ганді, піддавши критиці програму і тактику гандизму. У травні 1922 р. Ш. А. Данг став видавати щотижневу газету англійською мовою «Сошіаліст» - первісток марксистської періодики до Індії. У ній пропагувалися роботи Маркса та Леніна, містилося інформація про Жовтневу революцію, ставилися питання національно-визвольного руху в Індії. Розповсюдження газети сприяло об'єднання навколо Данг групи бомбейської революційно налаштованої молоді. У вересні 1922 р. в «Со-шіалісте» було вміщено оголошення про створення «Індійської соціалістичної робочої партії Індійського національного конгресу». Назва марксистської групи, до якої увійшли Ш. Данг А., С. В. Гхате, К. М. Джоглекар, Р. С. Німб-кар та ін, показує, що в той період освіта марксистського крила в національному русі розглядалося Данг і його соратниками як створення лівої фракції всередині Конгресу. Бомбейська група з 1923 р. почала видавати щомісячний журнал «Сошіаліст".

Марксистські групи виникли й в інших великих промислових центрах. У 1922 р. після повернення з Москви Шаукат Усмані створив групу комуністів у Бенаресі. Одночасно почала працювати комуністична комірка в Лахоре, керівник якої Гулям Хуссейн підтримував тісні зв'язки з направленим з Ташкента в Кабул Мухамедом Алі (Сепассі). Органом лахорской групи була видавалася Г. Хусейном газета мовою урду «Інкіляб» ( «революція»). На позиції наукового комунізму в цей же час калькуттського перейшла група під керівництвом Музаффара Ахмада, який з 1923 р. став видавати на бенгальською мовою газету «Ганавані» ( «Голос народу»). У Мадрасе виникла марксистська група під керівництвом Сінгаравеллу Четтіара, що видавався з 1923 р. «Киця-Лейбор Газетт» ( «Робітничо-селянську газету»).

Перші органи марксистської преси виконали свою роль пропагандиста колективного і колективного організатора. Таке ж значення мало і підпільне поширення в Індії журналів «Венгард оф Індіен Індепенденс» ( «Авангард індійської незалежності», 1922-1924 тг.) І «Месоіе оф Индиа» ( «Народ Індії», 1925-1927 тт).

Протягом 1923-1925 рр.. відбулося як розширення складу діяли марксистських груп, так і створення нових гуртків, у тому числі в промислових центрах Канпур і Карачі. Встановилися контакти між окремими марксистськими центрами, а також листування з емігрантським центрам індійських комуністів. Основне завдання, яке постало перед марксистськими групами в Індії, полягала в об'єднання їх зусиль та створення загальноіндійських організації.

В умовах жорстокого колоніального режиму діяльність індійських легальна комуністів була вкрай ускладнена. У 1922-1923 рр.. влада організувала так звані Пеша-Варский процеси над повернувся до Індії Мухаджира-мі, які брали участь у роботі емігрантських революційних центрів. У 1924 р. в Канпур пройшов перший процес комуністів, на якому до тюремного ув'язнення були засуджені керівники марксистських груп Ш. Данг, Музаф-фар Ахмад, Ш. Усмані та ін Індійським комуністам висувалося звинувачення у діях як «більшовицьким агентам». Незважаючи на репресії, англійської секретній службі не вдалося придушити комуністичний рух у країні: у 1924-1925 рр.. марксистські групи, навпаки, посилили свою активність.

У вересні 1924 канпурскій журналіст Сатья бгакті оголосив про створення легальної «Індійської комуністичної партії". Оскільки партія, як це підкреслювалося в заявлено-шії її керівників, ие була пов'язана з Комінтерном та іншими закордонними революційними центрами, влада терпимо поставилися до факту її створення. Хоча заснована Сатья бгакті партія і не стала привабливим центром для індійських комуністів, він продовжував підготовку до об'єднання окремих груп індійських марксистів. Був створений Оргкомітет з підготовки об'єднавчої конференції на чолі з лівим конгрессістом Хозратом Мохані. У результаті в Канпур з 28 по 30 грудня 1925 була проведена під головуванням Мадрасського комуніста М. Сінгаравеллу Четтіара перша конференція індійських комуністів, на якій було прийнято рішення про утворення Комуністичної партії Індії з центрах в Бомбеї. У обраний Центральний Виконком, секретарями якого стали Дж. Бегерхотта і С. В. Гхате, представники увійшли всіх основних комуністичних груп в Індії.

Всередині компартії розгорнулася боротьба з питання її відносин з Комінтерном. Сатья бгакті виступав за те, щоб Компартія Індії зберегла свій «національний характер» і не встановлювала жодних зв'язків з Комінтерном. На другій конференції компартії, що відбувалася в Калькутті в 1926 р., ця точка зору не була підтримана більшістю делегатів, і Сатья бгакті, вийшовши з партії, заснував «Національну компартію Індії» - по суті організацію революційних демократів.

Хоча Компартія Індії, з метою збереження можливостей легальної роботи, і не стала в цей період секцією Комінтерну, її зв'язку з міжнародним революційним рухом зміцнювалися. Цьому сприяли контакти з Комуністичною партією Великобританії, якою з рішенням Виконкому Комінтерну було доручено вести роботу з індійськими комуністами. У 1925-1928 роках. Індію відвідали делегації англійських комуністів. Компартія Індії націлювалась на створення масової революційної організації і створення антиімперіалістичного блоку.

Перебувала в еміграції індійських група комуністів на чолі з М. Н. Роєм стала з 1924 року функціонувати як Закордонне бюро КПІ, що було відображено в Статуті партії, прийнятій на третій конференції в 1927 р. в Бомбеї.

Освіта Компартії Індії означало новий етап у комуністичному русі в країні, що збігся з пожвавленням економічної боротьби робітничого класу і розгортанням діяльності профспілок.