Народні повстання у другий половині XVII в

У різних частинах Могольської імперії раз у раз піднімалися народні повстання. Але вони оилі рашимі але характру, мало пов'язаними між собою, також як різними були рушійні сили і мотиви цих повстань. Якщо, наприклад, основний склад повсталих Джат був селянським, то в русі сікхов велику участь брали міські шари. Якщо для маратхі, раджпутів і сикхів велике значення мала боротьба проти утисків, в за-щшу їх релігійних вірувань, то перед афганцями, боролися за свою незалежність, це питання не стояло. Вони були такими самими мусульманами-сунітами, як і Аурангзеб. Ці повстання були результатом пробудження національної самосвідомості окремих народів Індії. Так, в районі Агра - Делі повстали Джат-креетьяне, протестуючи проти високих податків. Під керівництвом свого вождя Гокла вони у 1669 році побудували форти і перерізали караванний шлях з Агри в Делі. Однак Джат не змогли протистояти великий моголь-ської армії і, незважаючи на героїчний опір, були розбиті. Гокла був четвертован в Агрі.

У 1672 р. в Нарноле (у тому самому районі) повстала секта сат-нами (чесне ім'я). Повстанці-Джат хотіли скинути Ау-рангзеба і встановити царство справедливість. Це повстання було придушене 10-тисячної армією. Але повстання Джат знову спалахнули в 1685-1691 роках. і в 1704 р., цього разу під керівництвом Чаурамана.

Повстання афганців слідували одна за одною, їх очолювали то Юсуфзаї, то хаттакі, то афрідпі. У вузьких проходах юрних афганцям інколи вдавалося знищити цілі армії сжіе-моголь. Так сталося в 1667 і 1674 рр.. Однак Аурангзеб сам очолив свої армії, став підкуповувати окремих афганських вождів і розпалювати суперечки між афганськими військових зверхників. У результаті в 1676 р. афганський спілка племен розпався. Лише Хушхал-хан, полум'яний патріот і нерядовий поет, не підкорився Моголів, а створив незалежну державу і контролювали хаттаков, яке розпалося в результаті міжусобної боротьби незабаром після його смерті (1689 р.). Афганці й сьогодні шанують Хушхал-поета і хана як героя.

Продовжували запеклу боротьбу проти Моголів і СПК-хи. До них приєднувались все нові шари пенджабські населення. Дев'ятий гуру сикхів Тег Бахадур згуртував їх і збудував фортецю Анандапур. Навколо нього збиралися пенджабські селяни. Проте врешті-решт він все ж таки був схоплений Моголів та у 1675 р. четвертований у Делі. Його син гуру Гобінд воєнізувати всю сикхський організацію. З цього часу сикхізм з сектантського перебігу серед торгово-ремісничої населення став перетворюватися на антифеодальну ідеологію бунтівних селян. Гобінд заявив, що владу гуру відтепер поширюється на всю сикхський громаду (Хальса). Сікх повинен відректися від колишніх кастових чи релігійних зв'язків усвідомлювати і тільки спільність з іншими сикхами. Для сікхов були встановлені особливі правила, різко відрізняли їх від індусів і мусульман. Вони носили одяг особливого крою, мали особливу зачіску, особливі релігійні символи.

У результаті цих заходів гуру Гобпнд зміг перетворити сикхів в могутню організацію, яка стала серйозною загрозою влади Моголів у Пенджабі. Соціальною базою сикхизма стали пенджабци, однак до сикхам міг долучитися будь-яка людина з іншої частини Індії. Гобінд побудував ряд фортів в Пенджабі, уклав союзи з дрібними раджа гірських заміндарств, але, все ж не зміг протистояти мотольской армії; після тривалого опору Анандапур був узятий. Гобінду довелося бігти. Він довго блукав, а в 1708 р. був убитий. Однак боротьба сикхів тривала.

Почалися заворушення і серед раджпутів - опори могольському-го війська. В 1678 р., після смерти князя Марвар, що був сановником Аурангзеба, розгорілася боротьба між могольському ставлеником в князівстві і прихильниками немовля-сина покійного князя, який став прапором повстання проти моголь-ського ярма. Аурангзеб двинув армію в Марвар. Села були спустошені, міста розграбовані, індуські святині зруйновані. Але тут повстав Радж Сінгх - князь сусіднього раджпут-окого князівства Мевар. Аурангзеб вислав проти нього військо свого сина Акбара; раджпути розбили армію комори і розпочали з ним таємні переговори, обіцяючи підтримку, якщо він спробує повалити свого батька. Акбар підняв бунт, але Аурангзеб хитрістю засмутив союз сина з раджпутамі і Акбар біг до маратхі.

Аурангзеб уклав мир з князівством Мевар, а Марвар вів боротьбу з Могола до 1709 Єдності дій двох найбільших раджпутскіх князівств перешкодила феодальна відособленість їх. Певною мірою боротьба з раджпутамі послабила і Моголів: потреба тримати війська в Раджастхане відволікала їх від боротьби з маратхі.