Ремесло

У сільській громаді ремісник потрібну річ майстрував, отримуючи за цей від общини частку врожаю або невеликий неоподатковуваний ділянку землі. Однак значне число ремісників, що проживали в містах або ремісничих селищах, працювало на феодального замовника або на ринок.

Найбільший розвиток в Індії отримало виробництво тканин - бавовняних і шовкових, вишитих і набивних, фарбованих і нефарбованих. Так, в описі гардеробу Акбара перераховано близько ста сортів індійських тканин.

В Агрі було багато будівельних робітників різних спеціальностей, в Гуджараті - майстрів-інкрустаторов, в Бенг-ща - суднобудівників. Крім того, в Індії були поширені й інші заняття серед населення: там добували залізо та кольорові метали, будівельний камінь, сіль, селітру робили папір, ювелірні вироби, вичавлювали рослинна олія, виготовляли солодощі і т. п. Кращі вироби індійських ремісників здавна цінувалися за мистецтво і ретельність обробки. Разом з тим індійські майстри працювали дуже повільно, оскільки знаряддя їх ремесла було нескладні і переважно робилися ремісниками самими. Проте відомо також, що для продажу виготовляли найскладнішу частина ткацького верстата - бердо, через який протягується нитки основи. Це свідчило про розвиток ремісничого виробництва.

Ремісники, об'єднані в касти, залежали від феодальних властей, що призначають голову касти і маклера (дала), що продавав ремісничі вироби на ринку. Ще в більшій залежності знаходилися ремісники, які працювали в державних майстерень, де виготовляли спорядження для армії, а також вироби для правителя, які він міг роздавати своїм наближеним.

Система авансів і скуповування товарів була найбільш поширеною формою закабалення ремісника купцем. Купці видавали заздалегідь реміснику гроші на життя або на купівлю сировини, а ремісник був зобов'язаний віддати свій продукт саме цього купця і за дешевшу ціну. На західному узбережжя Індії основні види ремесла й торгівлі були обкладені податком, котрі здавали на відкуп, причому відкупник також відповідного податку мав монопольне право на виробництво цього виду товару (приміром, бавовняних тканин, бетелю, неочищеного рису, виробів зі слонової кістки і т. д. ). Мабуть, ніхто не міг продати даний вид товару не одержавши відкупника письмового дозволу, якою був звичайно багатий індійський купець або голова ремісників даній виробничої касти.